Мистецтво, що вижило. Твори з колекції родини Гриньових представляють у харківському «ЄрміловЦентрі»
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Виставка «Пекінська опера» експонувалася у 20 країнах світу. (Фото Укрінформ.)
Київська галерея сучасного мистецтва «А–Хаус» за допомогою зв’язків із Національним художнім музеєм ім. Лю Хайсу в Шанхаї представила зріз китайського сучасного мистецтва, яке вже кілька років поспіль тримає першість на світових арт–ринках. На днях у столичну галерею «Лавра» доставили 81 картину з арт–проекту Play ink ink play («Пекінська опера в сучасному китайському живописі»). Ця виставка за сприяння МЗС Китаю упродовж 20 років мандрує різними країнами світу. Спершу в арт–проект входили роботи винятково відомих майстрів старої школи, але за кілька останніх років колекція поповнилася малярськими описами сюжетів опери молодих митців.
Назва Play ink ink play має два визначення. Його можна розуміти як «грати» і як «китайська традиційна опера» або «музична драма». Всі картини так чи інакше відображають одну із форм традиційного китайського театру — пекінську оперу. Цей жанр сформувався в XVIII столітті, коли в Пекіні з музичного фольклору і ритуальних співів різних регіонів Китаю почав створюватися театр, який поєднав музику, вокальне виконання, пантоміму, танець, акробатику та бойове мистецтво. Всі ці компоненти плюс маски, грим і костюми акторів — це і є пекінська опера. Серед художників, які закохані в цей жанр, у Києві представлені Гуан Лян, Ліїн Фенмянь, Чен Шифа, Дін Ліжень, Чжу Чженьген, Хань Юй, Чжоу Цзінсінь, Шень Ху, Чжан Гуймінь, Не Ганьінь. Директор Національного художнього музею Шанхая ім. Лю Хайсу Джан Чанг на відкритті виставки сказав, що хотів би показати українському глядачеві багатий світ давнього китайського оперного мистецтва. «Особливої уваги заслуговують роботи майстрів, яких уже з нами немає», — зазначив Джан Чанг.
Українці не вперше стикаються з пекінською оперою — у Київ приїздив китайський театр, а також була фотовиставка робіт про оперу. Тож назви картин, які звучать, неначе окремі мініатюри — «Прощавай, моя невільнице», «Лі Бай напився у палаці», «Слухати живопис, напиваючись у ресторані», — деяким відвідувачам знайомі. Окремої уваги варті роботи Гуан Лян, засновника сучасного театрального живопису, Ліна Фенмяні, який поєднав традиційне китайське мистецтво з західним, «скульптури тушшю» Чжоу Цзінсіня. Кожен із художників малює вироблені за століття сцени, сюжети, героїв, їхню міміку і жести, при цьому характер робіт у кожного свій і немає двох подібних картин — навіть працюючи над однією темою, художники яскраво виявляють свою індивідуальність. Тож виставка за змістом і напрямами значно об’ємніша за назву.
З київської «Лаври» Play ink ink play переїде у Львівський палац мистецтв (4 грудня 2009 — 5 січня 2010) та в Дніпропетровський історичний музей (14 січня — 11 лютого 2010). Цей проект завершиться у червні 2010 року в Національному музеї ім. Лю Хайс, де Україну представлятиме відомий проект Миколи Журавля «Пасіка».
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Серединою 2024-го видавництво «Віват» випустило дві прикметні книжки: «Слова і кулі» та «Діалоги про війну» — збірки інтерв’ю з відомими інтелектуалами задля осмислення нової реальності, у якій ми опинилися. >>
Чеськословацький проєкт з архітектури та дизайну Inspireli у співпраці з відомим харківським архітектором та реставратором Віктором Дворніковим оголосив конкурс на програму реставрації будинку по вулиці Полтавський шлях, 13/15. >>
У Києві Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представив прем’єру вистави «Троянство» у постановці Давида Петросяна за драматургією Максима Курочкіна. >>
Зірка книжкової художниці Катерини Штанко зійшла іще в 1980-ті, вона тоді співпрацювала з найбільшими державними видавництвами «Веселка» та «Дніпро». >>
У Києві в партнерстві з урядами України, Польщі й Німеччини, з участю експертів з цих країн, а також Швеції та Литви, відбулася конференція Obmin «Стійка культура. >>