Беззубий лідер

      Позавчорашня поразка команди Блохіна від збірної Македонії сама по собі не матиме великого резонансу — після товариських матчів завжди знайдуться об'єктивні пояснення усіх негативних моментів. Тому на перший план, вочевидь, виходить обговорення вчинку наприкінці першого тайму суперзірки Андрія Шевченка, котрий повернувся до лав національної збірної після досить тривалої перерви. Це був звичайний ігровий епізод, коли двоє футболістів ведуть боротьбу за верховий м'яч. Не секрет, що часто в таких ситуаціях суперники активно «працюють» і ліктями. Капітану збірної України дісталося по губах — пішла кров (пізніше дехто написав в інтернеті — захиталося два зуба), пішов з поля і бомбардир «Мілана». Шева скинув футболку, надув щоки і самостійно вирішив, що гру не продовжуватиме. Цим Андрій фактично визнав свою беззубість у ролі лідера команди, адже його попередник Олег Лужний був зразком справжнього бійця, який не «шкодував живота свого».

      На таку реакцію нашого форварда вплинуло, на погляд автора цих рядків, два чинники. По-перше, одержавши дозвіл від тренерського штабу на пропуск зборів у Києві, Шева знову по-справжньому не перейнявся важливістю виступу в синьо-жовтій футболці. Можна пригадати, що коли сьомому номеру пустили кров, розбивши носа, у складі «Мілана», Шевченко рвався на поле, в боротьбу, а цього разу фактично вчинив демарш відносно Олега Блохіна, котрий сказав після матчу, що за рахунку 0:1 виставив би Андрія й на другий тайм, хоча попередньо існувала якась домовленість лише про 45 хвилин участі Шеви у поєдинку. Крім того, Шевченко таким чином «опустив» Блохіна ще й у реалізації задекларованого бажання тренера нарешті (хоч у третьому товариському матчі) здобути першу перемогу зі збірною України.

      Звісно, кому з бомбардирів сподобається біганина на полі без м'яча? А на міському стадіоні Скоп'є Андрiй опинився саме в такій ситуації. Вмінням самому знайти шкіряну кулю і зачепитися за неї він ніколи не вирізнявся. А перед тим, зазначимо, кращий «голеадор» образився на партнерів, коли Назаренко після пасу Андрія не влучив у ворота з вигідної позиції.

      Глядачі з нетерпінням чекали прем'єри дніпропетровців у ролі «кістяка» збірної. Але цю ідею фактично було дискредитовано тим, що в основі вийшло лише четверо з шістьох підопічних Євгена Кучеревського. Русол зі звичним партнером у захисті Матюхіним «зустрівся» лише після перерви. Тріо ж півзахисників «Дніпра» — Ротань, Рикун і Назаренко — не знайшли спільної мови з динамівцем Гусєвим та гірником Тимощуком. Зрозуміло, що цілісності колективних дій побачити знову не довелося. Зовні здавалося, що перехід від оборони в атаку в українців ліпше виходив у другому таймі. Але слід узяти до уваги, що македонці на той час уже відверто грали на утримання переможного рахунку і, є версія, просто свідомо відпрацьовували дії від оборони. При цьому шанси зачепитися бодай за нічию в українців були, надто коли в другому таймі вийшов на заміну Ребров, котрому, на відміну від Шеви, є що доводити. Але забити гол у відповідь не вдалося через досить великий технічний брак багатьох виконавців. При тому, що форвард «Фенербахче» разом із повпредом «Чорноморця» Косиріним значно активізував гру нашої збірної, ця пара часто втрачала перспективні продовження атак через елементарну неточність у передачах.

      Певний відрізок у матчі, коли ледь не кожну атаку вдавалося довести до удару по воротах, слід вважати позитивним моментом. А те, що м'ячі летіли у «молоко»... Так це трапляється і з більш організованими колективами.

      Якщо не брати до уваги крок Шевченка, навряд чи можна закинути щось суттєве іншим окремим гравцям. Принаймні цей матч не дає підстав закрити шлях у збірну спартаківцю Парфьонову, дніпровцю Русолу і металургівцю Чечеру — їхні дії в захисті були досить кваліфікованими. А епізод, коли Ставревськи залишився без опіки й забив гол, — це звичайна позиційна помилка незіграних партнерів. Хоча в динамівських оборонців — Федорова, Несмачного і Дмитруліна, які багато років виступають разом, — подібних хиб трапляється не менше (кажу про це недаремно, бо гарячі голови вже поспішають закликати до відновлення звичних оборонних редутів по-київськи).

      Головне питання, яке стоїть на порядку денному, — коли ми нарешті побачимо бодай прообраз тієї збірної, що реалізує обіцянку Блохіна виграти відбірковий турнір чемпіонату світу 2006 року. Тепер важко передбачити, яким шляхом піде Олег Володимирович, котрий обіцяв, що принаймні в червневому товариському матчі проти французів ми вже побачимо ту команду, що гратиме у «кваліфайні». А до цього збірній України залишилося провести тільки один спаринг — наприкінці квітня зі словаками. Чи буде дано ще один шанс тим, кого ми побачили у Скоп'є? Чи слід очікувати повернення до більш звичних фігурантів «основи» — Воробея, Гусина, Вороніна та вже згадуваних захисників «Динамо»? Які перспективи у лідерів своїх клубів — спартаківця Калиниченка (позавчора він зіграв лише 8 хвилин), Кормильцева, Співака, Мізіна? І врешті-решт, чи можемо ми розраховувати, що Шевченко здатен відкинути «зіркові» вибрики і грати за національну команду з тією ж самовідданістю, що й у «Мілані»?

      На жаль, детального аналізу поєдинку в Македонії від нашого наставника почути не вдалося. Сайт UA-Футбол навів лише своєрідну вступну цитату Олега Блохіна на післаматчевій прес-конференції: «Перший тайм ми провалили — постійно програвали єдиноборства, припускалися дитячих помилок. А гол нам забили взагалі в елементарній ситуації. На жаль, не зміг продовжити матч Шевченко — йому розбили губу, два зуби хитаються. Ми домовлялися, що Андрій зіграє 45 хвилин, але все ж, за рахунку 0:1, я думаю, він міг би вийти і на другий тайм. Окрім Косиріна, нам ніким було підсилити гру попереду, треба було ризикувати. У будь-якому випадку, хочу сказати, що ми в стадії становлення, і оптимального рівня від збірної України можна очікувати влітку — до матчів з Францією та Англією».

      Як бачимо, тренер не втрачає оптимізму, хоча в час «становлення» зіграно вже три матчі різними складами. При цьому останній суперник — Македонія — теж експериментував, але «вперше за останній час справді добре грав» (це слова тренера балканців Драгана Канатларовськи). А який результат можна очікувати, якщо одна команда — з дев'ятого десятку рейтингу ФІФА — демонструє свою найкращу гру, а друга — з сьомого — її лише шукає?

* * *

      За 73 дні до португальського Євро-2004 усі 16 учасників турніру провели товариські зустрічі. Господарі чемпіонату Європи, як і в першому поєдинку під керівництвом бразильця Луїса Феліпе Сколарі у січні минулого року, знову поступилися італійцям. Загалом цієї середи у складах більшості команд не було багатьох визнаних зірок континентального футболу. Тренер іспанців Іньякі Саєс, наприклад, сказав, що вже визначився з основними гравцями, тому хотів перевірити тих, хто має невеликий шанс влітку виступити на полях сусідньої країни. Проте це не завадило збірній Іспанії чисто переграти суперника українців у майбутньому відборі на ЧС-2006 — збірну Данії.

      Загалом звернемо увагу, що з нашої групи перемогти у «товарняках» змогли лише греки та албанці, тоді як грузини й турки задовольнилися нічиїми. Зазначимо, що всі наші майбутні суперники перевіряли свої сили у складах, близьких до оптимальних, за винятком 2—3 травмованих гравців. Греки продовжили свою безпрограшну серію до 15 матчів. Той самий показник і у французів, але в Роттердамі, де вони чотири роки тому здобули титул чемпіонів Європи, перервалася друга серія Франції — суто переможна.

      У Гетеборзі збірна Швеції вийшла у золотих футболках, святкуючи 100-річчя футбольної асоціації своєї країни. Співвітчизник скандинавів Свен-Горан Ерікссон (він навіть успішно виступав свого часу за «Гетеборг») не зміг розділити цю радість, оскільки приїхав у рідне місто, очолюючи збірну Англії, яка... «чемно» програла цей матч. У цій зустрічі за відсутності травмованого Девіда Бекхема вперше капітаном  англійців був Стів Джерард із «Ліверпуля».

      Найпереконливішу перемогу в цей день здобули в Кельні (де місцевий клуб рідко радує фанів успіхами) німці. Бундестім чи не вперше за останній рік у властивій атлетичній манері просто розтрощив досить не слабеньких бельгійців.