Оперна примадонна — завжди царственна, владна і непотоплювана, такими малювали нам зірок найбільших оперних сцен глянцеві журнали, і різні біографічні видання. Так от гранд-дама російської оперної сцени Олена Образцова ідеально вписується в прокрустове ложе цього міфу: вона виступає в Большому театрі, в Карнегі-холл, в Гранд-опера, потім мотається по гастролях із театром Віктюка, потім раптово захоплюється джазом чи кабаре. У цьому році Олена Образцова святкує 40-річчя творчої діяльності, як і заведено у примадонн такого класу, цілий рік. Шостого квітня в Палаці «Україна» пані Образцова покаже свою ювілейну програму «Вибране». Поруч із нею на сцені будуть два чудові грузинські співаки Зураб Соткілава і Маквал Касрашвілі та симфонічний оркестр Національної опери України під керівництвом Володимира Кожухаря. Крім завжди соковитого мецо-сопрано, драматичного таланту, акторської харизми, Олена Образцова постійно дивує глядачів своїми зовнішніми перевтіленнями. Треба віддати належне, ювілярка в прекрасній формі — і творчій, і жіночій.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
