Другим за рахунком, щоправда, міні-пам'ятником Дюку де Рішельє поповнився у четвер сад скульптур Літературного музею Одеси. Цього разу колишній французький монарх, який був також одним iз перших мерів міста, постав перед нащадками мало не як учасник Гуморини-2004 — у молодіжному джинсовому одязі з бронзовим відблиском, міцно опершись ногами об макет земної кулі. І ніби аж здивувався — просто ж біля ніг валяється чимала перлина, яка, за задумом скульптора Олексія Коп'єва, і є тією самою Одесою. Скульптурна композиція заввишки 90 см, на думку її автора, має нагадувати «про зв'язок епохи Дюка із сучасністю та про те, що Одеса залишається одним із центрів культури й ідей».
З урочистого відкриття цієї скульптури за участю владного одеського бомонду на чолі з Русланом Боделаном, власне, й розпочалися численні заходи одеської Гуморини-2004. Близько п'яти тисяч учасників карнавальної ходи вже чекали сигналу, щоб вирушити від Куликового поля у напрямку Дерибасівської. Тут карнавал уже чекав натопв — адже 1 квітня в Одесі було оголошено вихідним днем. Повсюдно розбили свої намети десятки торговельних фірм, нав'язливо рекламували свої товари, послуги та політичну присутність офіційні партнери організаторів свята сміху — російська нафтова компанія «Лукойл», страхова компанія «Фідель», гірнича компанія «Червонолиманська» з лозунгом-зображенням «Шахтеры Донбасса всегда на высоте»... Назви фірм-спонсорів свята, гігантські зображення їхніх логотипів на величезних полотнищах повітряних куль (висотою на рівні дахів 7-поверхових будинків) не додавали гумору, швидше дратували молодих учасників карнавальної ходи. Адже оголошена вартість — 20 гривень — за підняття бажаючих у кошику під куполом повітряної кулі над майданом була «підйомною» далеко не для всіх студентів та учнівської молоді, котрим хотілося глянути на найближчі квартали міста з висоти пташиного польоту...
А коли пострілами з ракетниць було дано знак карнавальній колоні вирушати від залізничного вокзалу, з'ясувалося, що Гуморина має не лише яскраво-виражений торговельно-комерційний присмак. Подбала місцева влада і про ідейну насиченість численних гасел, які доручили нести тим, хто був у перших рядах. «Одесса всегда была, есть и будет одесской», «Русский язык до Киевского района доведет» — важко сказати, чого більше в цих та подібних гаслах, гумору чи містечкової політики одеської владної верхівки? Однак згодом у колоні з'явилися автомобілі з театралізованими історичними та літературними персонажами, придумані не оплаченими режисерами, а безпосередніми учасниками карнавальної ходи — поза владною опікою. «Подарунок мерії від одеситів» — гласив плакат на борту автобуса-всюдихода із ознаками тролейбуса, що ненав'язливо підказував владі звернути перш за все увагу на жалюгідний стан міських шляхів. «Комунари одеських квартир, об'єднуйтесь! — закликав жителів міста інший плакат на автомобілі , що демонстрував занедбане комунальними службами житло більшості одеситів...
Організатори свята очікували, що в ньому візьмуть участь до 100 тисяч одеситів та гостей міста. Так воно, власне, й вийшло цього усміхненого першоквітневого дня. Одні побували на гала-концерті на стадіоні Чорноморського пароплавства, де виступали такі майстри російської естради, як Клара Новикова, Олександр Песков, київський дует «Кролики». Інші пішли на святкову програму Театру музичної комедії, де виступили Роман Карцев, Семен Альтов, Юрій Стоянов. А хтось попрямував на ярмарок циркових клоунів на Куликовому полі чи запланував побувати на вечорі гумору в Українському театрі ім. В. Василька або на зустрічі веселих і кмітливих у Палаці культури Політехніки...