Увага на екран: українське кіно

      Те, про що так довго жартували журналісти і політики, збувається. «Коли, — писали прогресивні ЗМІ, — буде Рік України в Україні нарешті?» Дожартувалися. З 5 по 10 квітня в Києві, у Будинку кіно, пройде Тиждень українського кіно. Тепер друга частина журналістів починає допитуватися: як це може бути, щоб у своїй країні своє кіно показували лише один тиждень на рік (на 12 років, між іншим)? Як би двозначно не виглядала ця подія мовою протоколу та етикету, українському кіно не до жартів — у прокаті сьогодні не можна побачити жодної вітчизняної стрічки, та й ті, хто бачать ці нечисленні прем'єри «в обмеженому прокаті» (афоризм директора кіностудії імені Довженка Віктора Приходька) — на кіностудії, в Мінкульті чи в Будинку кіно, мають вибирати в рецензіях між патріотизмом і професіоналізмом. Бо як би нам не хотілося попишатися національним кінематографом, мусимо констатувати дуже низький його рівень. Утім столичні інтелектуали дискутують на незрозумілу загалу тему: нормальний глядач українське кіно взагалі в очі не бачив. От і вирішило Міністерство культури спільно зі Спілкою кінематографістів та Національним центром Олександра Довженка безплатно показати хоча б київським глядачам вітчизняні картини останньої п'ятирічки — тут і повнометражні фільми, і короткометражки, анімаційні, документальні. Вибрали Будинок кіно, Червоний зал якого вміщає 600 місць, а Синій — 150, але заступник міністра культури з кінематографії Тимофій Кохан сказав не прес-конференції, що три столичні кінотеатри вже встигли здивуватися, чому не в них проводиться такий захід. «Тиждень розрахований переважно на молодь, вона повинна хоча б ознайомитися зі своєю культурою. Ми попросили ректорів творчих вузів дати режим найбільшого сприяння своїм студентам, аби ті могли подивитися фільми, які їм цікаві», — повідомив Кохан. Втім «нетворчий» вуз — Києво-Могилянська академія — у своєму кіноклубі регулярно влаштовує покази хорошого світового і вітчизняного кіно, і, як сказала студентка НУКМА, в залі збирається до 700 чоловік і стільки ж часом стоїть під дверима. Кіномани також мають можливість долучитися до інтелектуальної кінематографії в клубі «Бабуїн», де журнал «Кіноколо» час від часу бавить народ розумним «свіжаком» або класикою. Ось, власне, і все. Тепер ось загальнодоступно, безкоштовно, панорамно і розмаїто, з понеділка по п'ятницю — з 14.00, у суботу — з 13.00 і до упору. В рамках Тижня покажуть фільми «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка, «Другорядні люди», «Чеховські мотиви» Кіри Муратової, «Мийники автомобілів» Володимира Тихого, «Шум вітру» Сергія Маслобойщикова, «Золота лихоманка» Михайла Бєлікова, «Чорна рада» Миколи Засєєва-Руденка, «Всім привіт» Дмитра Томашпольського, 1-шу серію «Богдана-Зиновія Хмельницького» Миколи Мащенка, «Провінційний роман» Олександра Муратова, «Мамай» Олеся Саніна, «Аве, Марія» Людмили Єфименко, берлінського лауреата «Йшов трамвай №9» Степана Коваля, документальні фільми про Леоніда Кравчука, Катерину Білокур, Аллу Горську, Миколу Яковченка, Вілена Калюту, Миколу Гоголя, цьогорічний фільм-лауреат Шевченківської премії «Війна. Український рахунок» Сергія Буковського, картини молодих режисерів. Після закінчення тижня 16 квітня кінокритики, кіножурналісти і кіночиновники зберуться на «круглий стіл» по підсумках «експерименту». Чи вдасться він, залежить, звичайно, не лише від організаторів, які тільки з 1(!) квітня почали рекламувати акцію, а й від усіх зацікавлених. Тут, як і скрізь у нашій державі, підтримати своє треба не завдяки, а всупереч.