Вона — інфікована

Лік загиблих від «свинячого» грипу наближається до першої сотні, а український народ і досі не відчув у діях влади впевненості, як із цим боротися. Очевидно, це відчуття прийде не скоро. Принаймні для тих, хто першими потрапив «під обстріл», як стверджує Мінохорониздоров’я, «свинячого» грипу, але дізнався про це з вуст влади вже після того, як втратив родича, знайомого чи просто сусіда.

На Тернопільщині люди вже призвичаїлися до нових умов життя, а захисні маски стали обов’язковим атрибутом. «У перший день, коли почали ширитися чутки про смерть від невідомого вірусу, це не сприймалося дуже серйозно. Однак коли лише через три дні після перших повідомлень влада підтвердила смертоносну заразу, в усіх це викликало шок. Вони брехали нам і запевняли, що ситуація під контролем, що це звичайна застуда! Тоді як люди помирали, бо їх ніхто не попередив, що вберегтися від смерті можна за допомогою звичайної марлевої пов’язки. Хіба те мовчання — не злочин проти людей?!» — обурювалася у розмові зі мною вчителька музики пані Леся.

Її думку підтримує нині більшість жителів області. В останні декілька днів у людей на вустах лише й розмов — хто, де і як помер. Неймовірно, але ці повідомлення вже ні в кого не викликають жаху — вони сприймаються як данина. «В Озерянах учора померла дівчина. А зі Стінки вагітна жінка так і не встигла доїхати до лікарні», — переповідають останні новини мешканці райцентру Бучач. Де правда, а де вигадка — зрозуміти важко. Не «на диктофон» лікарі кажуть, що чорні легені при розтині їм нагадують дещо інше, ніж грип: «Кажуть «у верхах», що маємо другий Чорнобиль».

Та навіть сьогодні уберегтися від вірусу не так легко. І скільки б «губернатор» Тернопільщини не звертався до правоохоронців з вимогою проконтролювати спекулянтів у аптеках, скільки б Юлія Тимошенко не погрожувала забрати у власників аптек ліцензії, ситуація не покращується: вартість марлевих пов’язок далека від рекомендованої урядом, а придбати їх може здебільшого той, хто має серед своїх знайомих працівників медичної сфери. Відтак чимало людей, які мають можливість покинути Україну, поспіхом вилітають за кордон. А решта намагається якомога менше виходити на вулицю й воліє спостерігати за ситуацією по телевізору. Вони не вірять жодному слову влади й резонно запитують: кому було вигідно довести людей до такого стану? Чому МОЗ і Кабмін не запобігли епідемії? Адже «свинячий грип» не «впав із неба», а давно лютує, зокрема й у Європі. То чому ніхто не подбав про достатню кількість тих самих марлевих пов’язок заздалегідь? Судячи із сьогодніш­ньої ситуації, Мінохорониздоров’я навіть не підозрювало про масштаби можливої катастрофи, але тоді вже питання щодо компетентності керівництва МОЗ.

Недовіра до слів влади настільки велика, що мешканці Тернопільщини обговорюють значно популярнішу тут версію про незрозумілу недугу. Старожили кажуть, що все це дуже схоже на «легеневу чуму». Є й чимало тих, хто на власні вуха чув гуркіт літаків, які щось розпилювали над містом. «Востаннє над Бучачем літаки з Чортківського військового летовища кружляли багато років тому. А тут — по кілька разів на добу. Після їхніх прольотів повітря цілий день було аж сіре — не інакше, як чимось скроплювали», — переконана мешканка Бучача пані Наталя. Відтак люди майже впевнені, що йдеться про якусь іншу заразу, яку влада замовчує. А ось щодо походження вірусу, тут не вельми вірять у версію, що хворобу привіз хтось із заробітчан. Галичани, які й понині залишаються одним із форпостів української незалежності, наввипередки обговорюють майбутні вибори, Путіна і отруту від... ФСБ Росії. Недаремно, подейкують люди, хвороба морить саме Західні області.

Хмизу у вогонь підкинув жахливий випадок, який трапився на Тернопіллі за кілька тижнів до спалаху вірусу. Тоді правоохоронці затримали мешканця Луганська з патронташем і автоматом Калашникова. До того, як потрапити в руки міліції, молодик застрелив тутешнього священика, який підвозив луганчанина. А прямував убивця нібито на Прикарпаття, де, за його словами, мав «добіть бандєровцев». Відтак на Тернопіллі атаку вірусу вважають мало не офіційним продовженням «справи луганчанина» вже руками спецслужб Росії. Ось тільки ніяк не можуть зрозуміти, чому на бік невидимого ворога стала й українська влада...