Любов Домбровська: «Сьогодні приємна новина — викликів удвічі менше». (Фото автора.)
Упродовж останньої десятиденки обласний центр Прикарпаття чимось нагадував прифронтове місто: напівпорожні вулиці, зачинені кінотеатри і базари (окрім центрального), перехожі в масках, через які знайомі інколи не впізнавали одне одного. Під аптеками вишиковувалися черги в очікуванні обіцяного фармацевтичного дефіциту. Тривогу нагнітали чутки, які інколи поширювалися швидше, ніж «антидепресивні» спецвипуски місцевих телекомпаній. Із вуст у вуста передавалася нібито прихована владою інформація про те, що місто ось–ось почнуть обприскувати з повітря якоюсь сильнодіючою противірусною отрутою, тому анонімні «доброзичливці» радили громадянам закупорювати кватирки й ізолюватися у помешканнях.
Хто вірив, хто не вірив всюдисущим чуткам, але дискомфорт від карантинних заходів після оголошення найвищого ступеня небезпеки поширення грипу спершу відчули майже всі. Згодом очікування чогось апокаліптичного розвіялося, місто перейшло в режим прагматичного життя з тимчасовими обмеженнями. Спокійніше стало не в останню чергу завдяки місцевим медикам. Якщо за попередніх, «мирних», обставин часто лунали нарікання на особливості вітчизняної безплатної медицини, то з появою на наших теренах пандемії людей у білих халатах почали сприймати як останню надію на порятунок. Владика УАПЦ Андрій навіть закликав парафіян «не сіяти паніку, а вчасно звертатися по допомогу до медиків».
...Із самого ранку минулого вівторка до «висотки» Івано–Франківської міської поліклініки №2 почали стікатися струмочки стурбованих прикарпатців. Ледь розпочався робочий день дільничних терапевтів, а в коридорах — не проштовхатися. «На прийом до одного лікаря, бувало, записувалося близько півсотні пацієнтів, — підтверджує заступник головного лікаря поліклініки з лікувальної частини Ольга Ославська. — Як з’ясовується після огляду, третина з них не мають жодних симптомів ГРВІ чи грипу, проте на всяк випадок приходять перевірити стан свого здоров’я. За останні півтора тижні більш як удвічі зросла кількість викликів лікарів додому. У цих випадках захворювання підтверджується майже стовідсотково».
Дільничним лікарям доводиться з однієї передової, яка пролягає через поріг їхнього службового кабінету, після прийому перебиратися на ще важчі інфекційні позиції — в квартири пацієнтів. «З початку минулого тижня, тобто з 26 жовтня, склалася така ситуація, що майже в кожного пацієнта, до якого я приходила за викликом, температура сягала 39,2—39,4 градуса, — розповідає досвідчений терапевт Люба Домбровська. — Слава Богу, жодного ускладнення не сталося. Виявила два випадки пневмонії, зокрема в медика, підтверджених згодом рентгенологічними дослідженнями». (За словами Ольги Ославської, з 286 працівників їхньої поліклініки на лікарняному нині перебуває 14 осіб. — Авт).
Робочий день Любові Іванівни 3 листопада, як завжди, розпочався о восьмій ранку і мав тривати невідомо до якого часу. «Скільки буде потреба, стільки й працюватимемо», — запевнила вона доброзичливим тоном. Територія її обслуговування — розташовані на лівобережжі Бистриці–Солотвинської вулиці Тролейбусна та Хіміків у мікрорайоні Пасічна.
Хоча у вівторок людей на прийом також записалося чимало, їх було трохи менше, ніж напередодні. До 12–ї години дня пані Люба прийняла два з половиною десятки пацієнтів і пішла в реєстратуру, аби довідатися про кількість викликів. По допомогу сьогодні звернулося лише дев’ять домашніх хворих. Це — допандемічна норма для дільничного терапевта.
Серед обстежених за викликами пацієнтів, як і в попередні дні, переважали люди працездатного віку — від 18 до 50 років. Симптоми захворювання — вже звичні: головні болі, сухий кашель, ломота в суглобах та м’язах і болі в очах. «Зменшення кількості викликів на моїй дільниці — приємна сьогоднішня новина, проте за результатами одного дня ще рано робити оптимістичні висновки, хоча цього дуже хотілося б», — підсумувала Люба Іванівна.
Загалом по поліклініці №2 упродовж вівторка також зафіксовано суттєве зниження кількості викликів додому дільничних терапевтів — 202 порівняно з 312 у понеділок.
Боротьба з каліфорнійським монстром та його нерозпізнаними вірусними супутниками триває, проте втрати від цього неочікуваного в народі й проґавленого чиновниками високого рангу протистояння вочевидь могли б бути меншими. «Як на мене, — міркує заступник головного лікаря поліклініки №2 з експертиз тимчасової втрати працездатності Марина Вересова, — на державному рівні було втрачено чимало часу відтоді, як ВООЗ оголосила пандемію. Мабуть, в Україні подумали, що вона нас омине стороною, тому профілактиці не надали належної уваги. Доцільно було заздалегідь при кожному лікувальному закладі, передусім поліклініках, створити запас профілактичних препаратів і масок. При перших ознаках зростання захворюваності на ГРВІ та грип людям треба було дати захист, а ще з літа пояснювати, як поводитися в умовах пандемії».
Як фахівець із понад тридцятирічним стажем Марина Яківна лаконічно й переконливо виклала позицію медичних низів щодо перспектив розвитку вітчизняної охорони здоров’я, яку безупинно й поки що безуспішно реформують уздовж і впоперек. «Передусім, — каже пані Марина, — треба амбулаторно–поліклінічні заклади як першу ланку надання медичної допомоги зміцнити сучасною діагностичною апаратурою і повсюдно запроваджувати денні стаціонари на базі поліклінік. Паралельно з цим необхідно розвивати високопрофесійні вузькопрофільні медичні заклади. Лише тоді ми досягнемо такого рівня вітчизняної медицини, який відповідатиме світовим стандартам охорони здоров’я».
Станом на першу половину вчорашнього дня, як повідомило Головне управління охорони здоров’я Івано–Франківської облдержадміністрації, по медичну допомогу звернулося 65368 прикарпатців (з діагнозом грип — 4641, решта — ГРЗ), 4209 із них госпіталізовано, 14 осіб, серед яких — одна дитина, померло.
Поширенню епідемії грипу та ГРВІ в Україні посприяли несприятливі погодні умови — спочатку тепло до +15, а потім — різке похолодання зі снігом, вважає голова Національної ради з питань охорони здоров’я при Президентові України, професор Микола Поліщук. Інфікуванню вірусами, наголошує лікар, запобігає здоровий спосіб життя. «Знижують імунітет — надмірне споживання алкоголю, тютюнопаління, не провітрене приміщення, перевтома і недосипання. Треба обов’язково раціонально харчуватися. Вживати більше рослинної їжі. Не забувати, що вітамін С є не лише у препараті, а й у шипшині, капусті та інших продуктах», — повідомив професор. Лікар радить також замість носовика з тканини користуватися одноразовими паперовими серветками, вдягати маску у закритих громадських приміщеннях. На відкритому повітрі така маска майже не убезпечує, уточнив він. Микола Єфремович нагадує, як відрізнити грип від ГРВІ. «Якщо у вас висока температура, ломота в тілі, головний біль, явні ознаки інтоксикації, це, найімовірніше, грип. Якщо ж застуда починається з кашлю, нежитю — це респіраторна вірусна інфекція. Але сьогодні ГРВІ може нашаруватися на грип, а грип на ГРВІ. І тому часто складно діагностувати хворобу», — сказав лікар.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
