Ставка — на «всесвітню мережу»

Уже більш як три місяці грального бізнесу в Україні офіційно не існує. Але азарт — безсмертний: в усіх містах України гральні заклади «перекваліфікувалися» на інтерактивні клуби, де кожен бажаючий спокійно може «покрутити» рулетку. Щоправда, тепер в інтернеті. Поки ігромани освоюють «комп’ютерні» технології, а підприємці спокійно «торгують» азартом, державні мужі думають, що робити з невмирущим гральним бізнесом далі.

Та сама рулетка — тільки на комп’ютері

Олексій із Чернігівщини, великий шанувальник гральних автоматів, віднедавна перекваліфікувався на комп’ютерного «юзера». Він уже було засмутився, що гральні автомати в Україні заборонили, а його улюблений заклад із «однорукими бандитами» зачинили. Однак продавці азарту в його рідному райцентрі масово почали замість гральних закладів відкривати «інтернет–клуби»: завезли комп’ютери, підключили їх до інтернету — і грай, Олексію, на здоров’я. Для особливих клієнтів створено навіть віп–зони — для великих ставок. «Це виявилося простіше, ніж я думав, — ділиться чоловік по–секрету враженнями, — так само граєш собі на комп’ютері, як на автоматі, ті самі програми там стоять — ставки робиш, виграш виплачують. Кажуть, це законно. Якби ні, то чи було б стільки цих клубів у нашому місті? Ніхто ж і не ховається».

Віртуально–гральна «кухня» проста: відвідувач «вносить» паперові гроші на спеціальний електронний гаманець для гри (створює так звані «веб–мані»), отримує після цього пароль для входу на термінал онлайн–казино. І гра починається. Власнику віртуального казино стало навіть простіше: як приватний підприємець він сплачує державі щомісяця 200 гривень єдиного податку і мороки не має. Великих інвестицій на створення чи оренду інтерактивних клубів не потрібно: підключення та установка програмного забезпечення мережевого грального центру, за даними видання «Кореспондент», коштує від 3 до 25 тисяч доларів. А отримання спеціальної міжнародної ліцензії залежно від місцезнаходження грального серверу обійдеться від 10 тисяч доларів (тоді як ліцензія на гральний бізнес, нагадаємо, коштувала 150 тисяч євро). Про попит свідчить і реклама в інтернеті — різні комп’ютерні фірми масово пропонують послуги з підключення і обслуговування інтерактивних клубів.

«Боротися з цим неможливо»

Правоохоронці, які час від часу пафосно звітують про ліквідацію підпільних осередків грального бізнесу (мовляв, інтерактивні клуби — теж поза законом), насправді ж не можуть протистояти навалі — формально у власників віртуальних казино «все чисто». І хоча міністр внутрішніх справ Юрій Луценко обіцяв до кінця жовтня прикрити усі інтерактивні гральні клуби в державі, результату цієї «війни» не видно. «Ці інтерактивні заклади діють цілком на законних підставах, — визнає Григорій Тріпульський, віце–президент Української асоціації грального бізнесу, — вони надають людині послугу — доступ в інтернет, плюс — можливість використовувати електронні гроші, котрі не заборонені. Довести, що там відбуваються азартні ігри, практично нереально. Людина навіть з домашнього комп’ютера може пограти в рулетку, зробити ставку за допомогою кредитної картки. Боротися з цим неможливо — для цього потрібно заборонити інтернет–клуби або ж не допускати діяльність нелегальних інтернет–казино. Але вони створені за межами України. І в основному це російські сайти».

Проконтролювати цей гральний процес стає дедалі все складніше: вже зараз, відзначають фахівці, найбільш популярними місцями «прописки» українських мережевників стають Гібралтар чи Мальта, що дозволяє власникам таких казино активно рекламуватися в країнах ЄС і не зважати на українські закони. Фахівці переконують: Україну чекає ситуація, що склалася в Росії, коли власники віртуальних казино почали переносити свої сайти із зони «ru» в міжнародну доменну зону «com», а сервери і зовсім вивели за територію країни — тоді точно не підкопаєшся.

Дехто з «гральних» бізнесменів взагалі не заморочується: на комп’ютерах встановлюють рулетки, навіть не підключаючись до інтернету. Інші — активно розвивають в Україні покер–клуби. Останні у нас не заборонені, на відміну від Росії. Більше того, покер визнано у нас віднедавна видом спорту. Мінсім’ї, молоді і спорту пропонує розробити відповідну програму розвитку покеру на чотири роки, внести пропозиції до спортивної класифікації (тепер лишається, як жартує нардеп Микола Томенко, ввести звання «заслужений майстер спорту з покеру», на черзі — «майстри спорту» з гри «в дурня»). «Взагалі–то в самих покер–клубах нічого поганого немає, — переконаний Григорій Тріпульський,— але у нашій державі вони часто слугують ширмою для казино».

«Це нагадує боротьбу з алкоголізмом у СРСР»

Активно працюють в інтернеті й нелегальні букмекери, діяльність яких заборонили разом із усім гральним бізнесом укупі. І хоча спортивний тоталізатор обіцяли виключити з «чорного списку», віз й нині там. «Ми попереджали, що заборона букмекерських контор призведе до відтоку коштів в іноземні букмекерські контори засобами електронних платіжних систем і кредитних карток та до кримінального букмекерства, — каже президент Асоціації букмекерів України Ольга Зінченко, — в усьому цивілізованому світі букмекери працюють без обмежень, адже це «гра інтелектуалів», яка є цивілізованим способом уболівання й не несе жодної соціальної загрози. Усі начебто це розуміють, але виправити помилку ніхто не збирається. Раніше ми ще мали надію на позитивні зміни для себе, тепер оптимізму дедалі меншає. Серце кров’ю обливається: тільки на моїй фірмі звільнено близько тисячі людей. Всі пішли на біржу праці, допомогу їм тільки обіцяють... Те, що відбулося, нагадує мені боротьбу з алкоголізмом у Радянському Союзі: коли під гаслом боротьби з пияцтвом повирубували усі виноградники. Те саме відбувається і щодо нас. Зруйнували усе за один день, а потім як це все відновити?»

«Ми попереджали!»

«Будемо говорити відверто: ліквідації соціального зла не відбулося, — каже керівник Всеукраїнського центру сприяння підприємницькій діяльності Олександр Данилюк. — Для тіньового бізнесу, який існував за підтримки правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, нічого не змінилося — ці заклади як були нелегальні й криміналізовані, такими й лишаються. Постраждали законослухняні підприємці — ми втратили іноземних інвесторів, які не вміють так працювати, чимало добропорядних бізнесменів у цій галузі».

Не повернено підприємцям і кошти за ліцензії, які придбали оператори грального ринку. Для держави в умовах кризи (а йдеться про приблизно 65 мільйонів євро) це — непідйомний тягар. За даними Мінфіну, такі ліцензії отримало 205 підприємців. Практично усі вони зараз судяться з державою. «Крім того, іміджеві втрати України внаслідок непродуманого рішення — величезні, — запевняє Олександр Данилюк. — Слід було врахувати, що у нас на ринку є міжнародні компанії, які звикли до цивілізованих методів ведення бізнесу. Звісно, це не додає позитивного іміджу нашій державі».

На складах лежать тисячі гральних автоматів — це кладовище металобрухту нікуди діти. Як каже Григорій Тріпульський, незначну кількість автоматів вдалося продати підприємцям до Молдови та Грузії, однак більшість техніки досі зберігається на складах.

«Я попереджала, що це рішення не наведе жодного ладу і створить тіньовий ринок — рай для корупціонерів, — нагадує заступник голови Комітету Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Ксенія Ляпіна, — попереджала, що тіньовиків «кришуватимуть» правоохоронні органи, решта ж підприємців прикриватимуться «дірками» в законі — у них все юридично грамотно. Тому сьогодні є гра без правил». У тіньовий сектор грального бізнесу, переконана Ксенія Ляпіна, відійшло щонайменше півтора мільярда доларів. Втрати місцевих та центрального бюджетів величезні (тільки бюджет Києва «не дорахував» 500 мільйонів гривень).

На переконання Ксенії Ляпіної, авральна заборона грального бізнесу, ініційована депутатами БЮТ, — це подарунок для Володимира Путіна та Росії. Як відомо, там дозволено гральний бізнес лише в чотирьох населених пунктах — це глухі села в глибокій провінції. І власники українських казино дуже активно чекали російських багатих клієнтів, очікуючи збільшення прибутку. Аби цього не сталося, гральний бізнес «прикрили» і в нас.

«Але найбільш вірогідною причиною такої поспішної заборони грального бізнесу є все ж таки політика, майбутні президентські вибори і бажання уряду продемонструвати свою роботу», — переконаний Григорій Тріпульський.

До виборів нічого не зміниться

Ситуація з гральним бізнесом нині не визначена. Нагадаємо, депутати, приймаючи рішення про заборону азартних ігор, сподівалися відправити казино й «одноруких бандитів» у спеціально створені чотири зони. Гральні «оази» планували розмістити в депресивних регіонах, подалі від великих міст. І обіцяли за три місяці це питання розв’язати. Час іде, а Лас–Вегасами не пахне. На успішність цього задуму мало хто сподівався — тепер таких ще менше: значну кількість інвесторів у цьому бізнесі ми вже втратили, до того ж у депресивні регіони ніхто гроші вкладати не буде.

Єдиний вихід із ситуації — приймати на законодавчому рівні нові правила гри для азартного бізнесу. Народні обранці з різних фракцій уже мають кілька законопроектів. «Новий закон не повинен бути поверненням до колишньої ситуації, — каже Григорій Тріпульський, — але він має повернути частину грального бізнесу в легальний сектор, підвищити надходження у бюджет, посилити контроль за гральною сферою».

Пропозиції законотворців найрізноманітніші: повернути казино в дорогих готелях, підвищити віковий ценз гравців до 25 років та вартість ліцензії й патентів. Але чекати на це доведеться надто довго — в цьому переконані всі: гравці ринку, експерти і народні депутати. «Країна стала заручником політичної кампанії, бо хто першою з політичних партій почне переглядати це питання, отримає тавро лобіста грального бізнесу, — переконаний Олександр Данилюк, — тому до цього питання повернуться лише після виборів Президента України».