Немолоді проблеми

«Сьогодні у кіно спричиняють так багато болю жінкам і дітям. Це не просто садизм. Те ж саме я бачу на фестивалі тут. Усі фільми звертаються до теми покинутих людей. І треба задуматися — чому так? Чому у молодих кінематографістів так часто виникає образ покинутої дитини чи підлітка?» — французький режисер, голова міжнародного журі 39–ї «Молодості» Тоні Гатліф ділиться враженнями від побачених дебютних робіт. Дійсно, від першого дня найвідомішого українського кінофестивалю, від перших конкурсних короткометражних робіт глядача занурили в атмосферу безвиході та з’ясування стосунків.

Хто вполював «Скіфського оленя»?

Фільм–переможець фестивалю, який в неділю урочисто оголосили в кінокомплексі «Київ» за участі Жан Клод Ван Дамма, є абсолютним втіленням резюме Гатліфа. Повнометражний художній фільм «Дівчинка» (Італія, Австрія, реж. Тіцца Кові, Райнер Фріммель) розповідає про дворічну Асію, покинуту дитину, яку знаходить циркова акторка у передмісті Риму. Спроба знайти матір дитини перетворюється на тяжкий шлях непорозуміння з суспільством. І цей фільм вважається одним із найсвітліших на «Молодості». А те, що він найкращий, підтверджує ще одна нагорода — за найкращу дебютну роль, що дісталася виконавиці головної ролі Патріції Герарді. «Це рішення нам далося легко і супроводжувалося аплодисментами», — прокоментував злагодженість роботи журі кіносуддя «Молодості» Іван Малкович. До слова, у багажу «Дівчинки» — спеціальні нагороди цьогорічних Берлінського і Каннського кінофестивалів. «Але для мене ця нагорода найособливіша. Це пов’язано з емоціями, які я отримав від цього заходу, та й сама нагорода — у вигляді оленя — дуже гарна», — поділився з «УМ» першими враженнями від перемоги австрієць Райнер Фріммель, який на додачу до оленя отримав ще грошову нагороду — 10 тисяч доларів.

А от найочікуваніший фільм конкурсу — «Я вбив свою маму» 20–річного канадського режисера Ксав’є Долана, на «Молодості» не отримав нічого. «Нічого нового після «400 ударів» Трюффо» тут немає», — обговорювали картину кінознавці. Щоправда, зов­сім іншої думки про фільм, де підліток намагається порозумітися з матір’ю, кінокритики фестивалів Канн, Рейк’явіку, Стокгольма і Ванкувера, де фільм здобув нагороди. Оцінити фільм в Україні незабаром зможе ширша аудиторія: картину збирається запустити в прокат профільний відділ «Молодості». Відомо також, що на широкі екрани вийдуть такі фільми, що показували на фестивалі: «Антихрист» Ларса фон Трієра, «Замерзлі душі» Софі Бартез (саундтрек до фільму записав «Мертвий півень»), «Рікі» Франсуа Озона, кращий німецький фільм цього року і фільм–закриття «Молодості» «Джон Рабе» Флоріана Галленбергера, «Любов та гнів» Мортена Гізе (фільм, що отримав приз глядацьких симпатій) і, звісно, «Коко Шанель та Ігор Стравінський» Яна Коунена.

Українське розчарування

На жаль, знову розчарувала українська складова фестивалю. Національний кінопродукт був представлений у всіх конкурсних програмах — короткометражки, студентські та повнометражні фільми — а також у спеціальних проектах «Панорама українського кіно» та «Українські прем’єри». Найбільше вогню на себе викликав повнометражний фільм «Відторгнення» Володимира Лєрта. «Це не блокбастер, як його чомусь презентували, а фантасмагорія», — намагається збити нездоровий ажіотаж навколо фільму режисер і позиціонувати його, як фестивальне кіно. Хоча нічого авторського, незалежного — чим відрізняються фестивальні фільми — у «Відторгненні» не накльовується. Кітч, пародія на трилер і мелодраму, з посередньою грою досвідченого Богдана Ступки та юної Агнії Дітковскіте (дочки Тетяни Лютаєвої, що зіграла роль Анастасії Ягужинської у сазі про гардемаринів), що тримається лише на грі Сергія Бабкіна. Обіцяють, що картину покажуть у кінотеатрах на початку наступного року. А от певний просвіт у національному кінематографі побачили прихильники короткометражки «Хто такий Тімур? 5 історій». «Це експериментальний живий документальний фільм про зірку авангардного живопису. П’ять різних монологів у ньому талановито пов’язані монтажем, музикою, польотом камер», — вважає сінефіл Олександр Гусєв.

Незважаючи на понуру й місцями депресивну тематику цьогорічної «Молодості», у цілому фестиваль представив програму картин, які не викликали бажання залишати залу. Але після закриття кінофоруму вдумливий глядач усе ж приречений розмірковувати: «Чому ж так багато говориться про покинутих дітей?».

ПРЕМІАЛЬНІ

Нагороди 39–го МКФ «Молодість»

Гран–прі — «Дівчинка», реж. Тіцца Кові, Райнер Фріммель (Італія, Австрія).

Найкращий повнометражний фільм — «Той берег», реж. Георгій Овашвілі (Грузія, Казахстан).

Найкращий короткометражний фільм — «Автономія волі», реж. Антуан Купер (Бельгія).

Найкращий студентський фільм — «Кася», реж. Елізабет Льядо (Бельгія) та «Сигнал», реж. Адріан Флюкігер (Швейцарія).

Приз імені Іва Монтана найкращому молодому актору / актрисі — Патріція Герарді, фільм «Дівчинка».

Приз Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) — «Вовчик», реж. Василь Сігарєв (Росія).

Приз «Дон Кіхот» Міжнародної федерації кіноклубів (FICC) — «Вовчик», реж. Василь Сігарєв (Росія).

Приз екуменічного журі — «Дівчинка». 

Приз глядацьких симпатій — «Любов і гнів», реж. Мортен Гізе (Данія).