Цього тижня 36–річний лучанин Сергій став справжньою знаменитістю. До нього постійно їдуть журналісти, а він задоволено гріється у променях слави, що впала на нього так зненацька. Бо ще донедавна він був звичайнісіньким міським волоцюгою, який не мав ані даху над головою, ані копійчини зайвої у кишені. Грошей немає і зараз, зате слави не позичати. Та для цього потрібно було... померти.
Одного жовтневого дня мешканці луцької багатоповерхівки на проспекті Соборності виявили на даху тіло невідомого чоловіка. З вигляду покійник змахував на бомжа. Міліція невдовзі встановила особу загиблого, який помер природною смертю. Для впізнання тіла привезли тітку та племінника покійного. Після всіх формальностей родичі похоронили чоловіка на міському кладовищі. А коли вони повернулися додому після похорону, в хаті тітки пролунав телефонний дзвінок, і голосом покійного Сергія хтось прошепотів у слухавку: «Принесіть мені светр і цигарок, тут так холодно...» Жінці стало недобре, а трубку вихопила сестра щойно похованого: «Тобі на цьому світі не було холодно, а на тому светр знадобився?!». Сергій же на тому кінці дроту не міг второпати, про який «той світ» вони говорять, адже він поки що живий і навіть курити хоче!
Як виявилося, за тиждень до його нібито смерті чоловік потрапив в обласний наркодиспансер у важкому стані з цілим букетом: алкогольна кома, обморожені кінцівки та ще й запалення легенів. Поки лікарі витягували його з того світу, родина встигла поховати чоловіка. І саме тоді, коли всі були на кладовищі, здійснюючи сумний ритуал, чоловік уперше піднявся з ліжка і пішов подзвонити до тітки.
Родичі пояснюють свою помилку тим, що бачили Сергія, який останнім часом пив і бомжував, дуже рідко. Кого поховали замість нього — тепер мають з’ясувати правоохоронці після ексгумації. А «покійник», повернувшись із того світу, шкодує про гроші, що родина витратила на його похорон...