Учасники Суспільного тижня — 2008 у сиротинці.
ІІІ Суспільний тиждень Української греко–католицької церкви цього року відбувається за підтримки Національного університету «Києво–Могилянська академія» і має назву «Примирення як дар Божий». Упродовж кількох днів його учасники (а ними можуть стати всі охочі) на конференціях і презентаціях, під час відвідин сиротинців, будинків для людей поважного віку, інтернатів для інвалідів чи в’язниці дізнаватимуться більше про стан миру — між заможними і вбогими, здоровими і в чомусь не повносправними, між «катами і жертвами» тоталітарного режиму, між різними народами. А також учитимуться, як плекати мир і дарувати його іншим.
«Церква — це щось набагато більше, ніж «прийти і поставити свічку. Це також те, що відбувається під натхненням молитви, — пояснює референт із соціальних питань УГКЦ отець Андрій Нагірняк. — Соціальне служіння — це практична реалізація мети церкви, якою є проповідь доброї новини про Царство Небесне. Практичний вимір любові й віри має виявлятися різним чином — у соціальній відповідальності стосовно потребуючих, на рівні побутовому, життя в сім’ї, взаємодопомоги у маленькій громаді й на рівні держави».
Минулорічний Суспільний тиждень було присвячено темі солідарності, і він відбувався у трьох містах України. Цього разу географічні межі тижня розширилися: окрім Києва, презентації соціальних проектів Церкви пройдуть в Одесі, Донецьку, Харкові, Кіровограді й Луцьку. За традицією, Тиждень відбувається в листопаді й присвячений пам’яті митрополита Андрея Шептицького (1 листопада — день його упокоєння). Адже перший Суспільний тиждень в Україні був започаткований владикою Андреєм у 1939 році. Цьогорічний захід розпочнеться конференцією на честь наставників примирення і соціальної відповідальності — у владик Андрея Шептицького і Йосипа Сліпого. У ній візьмуть участь також представники юдейської спільноти й Інституту юдаїки, один із головних рабинів України Яків дов Блайх. Шептицький багато допомагав євреям ще до війни, співпрацював з православними.
«Минулого року ми започаткували цікаву екуменічну практику, — розповідає організатор цьогорічного Тижня — голова Комісії УГКЦ для сприяння єдності між християнами, доктор екуменічного богослов’я Ігор Шабан. — Учасники поділилися на групи і цілий день їздили, дивилися, переймали досвід: відвідали римо–католицький Карітас, протестантський реабілітаційний центр для людей, які перебували у в’язницях, комплекс УПЦ МП на Харківському масиві в Києві. На цей раз, 4 листопада, ми відвідаємо чотири точки соціального служіння різних конфесій. Диякон Андрій Віденко радо зголосився представити нам соціальні проекти УПЦ МП. Також їдемо до протестантської спільноти, яка провадить у містечку Вишневому «Отчий дім» для дітей вулиці, а також до лютеранської спільноти. Потім усіх запросимо до Василіанського храму УГКЦ на Львівській площі, де представимо проекти УГКЦ». Це, зокрема, праця «Карітас—Дрогобич», що працює з залежними людьми, центр звільнення від алкогольної залежності на Івано–Франківщині, пасторально–місійний відділ з питань мігрантів, Центр мирянського лідерства Українського католицького університету.
Акції минулорічного суспільного тижня насправді не були «одноразовими». Організатори запропонували учасникам відвідати ті соціальні заклади (сиротинці, будинки для старих, в’язниці), які впродовж року відвідують волонтери і священики греко–католицької церкви. Просто під час суспільного тижня це вдалося підкреслити, розкрити для широкої громадськості, для представників інших християнських спільнот. Для багатьох стало відкриттям, що УГКЦ чимало робить у різних ділянках суспільного буття, адже про це майже не говориться. А така інформація є дуже важливою, бо змінює свідомість членів церкви.
31 жовтня, субота
15.00 Урочисте відкриття. Конференція: «Андрей Шептицький та Йосиф Сліпий як сподвижники примирення та соціальної відповідальності». За участю Блаженнійшого Любомира, глави УГКЦ, офіційних представників інших церков та релігій. (Конгрегаційна зала Староакадемічного корпусу Національного університету «Києво–Могилянська академія»).
1 листопада, неділя
10.00 — Божественна Літургія за участю Блаженнійшого Любомира Гузара (Церква св. Василія Великого, вул. Смірнова–Ласточкіна, 7)
12.00 — Акція солідарності Примирення сьогодні: на шляху до соціальної відповідальності (миряни та гості відвідають сиротинці, будинки пристарілих та в’язницю)
2 листопада, понеділок
19.00 — презентація фільму «Невигідний Шептицький» (Малий зал кінотеатру «Кінопалац» — (вул. Інститутська, 1)
3 листопада, вівторок
17.00 «Круглий стіл» — Примирення між людьми та народами (Конгрегаційна зала Староакадемічного корпусу Національного університету «Києво–Могилянська академія»).
4 листопада, середа
10.00 — відвідування релігійних соціальних центрів міста Києва, конфесій та релігій України
17.00 «Круглий стіл» — презентація соціальних проектів Католицької церкви (Церква св. Василія Великого, вул. Смірнова–Ласточкіна 7)
5 листопада, четвер
17.00 «Круглий стіл» — Освіта як знаряддя примирення. За участю Блаженнійшого Любомира, глави УГКЦ, міністра освіти і науки України Івана Вакарчука та молоді м. Києва. (Конгрегаційна зала Староакадемічного корпусу Національного університету «Києво–Могилянська академія»).
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
