Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Справу з театром учасники «От Вінта» мають не вперше. Зокрема Юрко Журавель був спочатку художником–оздоблювачем, потім почав створювати музичний супровід до вистав і, зрештою, пробувати себе в ролі актора. Решта учасників гурту тоді були ще підлітками, тому грали в дитячих постановках. І коли хлопцям запропонували повернутися на театральну сцену вони, ознайомившись зі сценарієм, залюбки погодилися. Враховуючи насичений гастрольний графік, на підготовку вистави «отвінтисти» витратили два місяці. Режисер вистави Василь Гізун дуже задоволений грою учасників гурту, адже вважає, що хлопці, хоч і не є професійними акторами, але мають великий життєвий досвід і передають усі задумки як автора, так і постановника. Хоча, зізнається, інколи хлопці й імпровізують, але від цього спектакль тільки виграє.
Вистава «Свинарі» створена за п’єсою сучасного російського драматурга Володимира Жеребцова «Підсобне господарство», події якої відбуваються в казахських степах, на якомусь ракетному полігоні. Хоча про це тільки говориться в діалогах героїв, насправді ж усі перипетії проходять у свинарнику, де відгодовують тварин для офіцерів радянської армії. Гітарист Віктор Пилипчук та козобасист Володимир Загиней грають доглядачів свиней; ударнику Сашкові Мартюшеву випала доля втілити образ офіцера, а сам Юрко Журавель перевтілився в армійського «дєда».
П’єса «Підсобне господарство» написана російською мовою. Однак хлопці перетлумачили її українською, адже, як з’ясувалося з сюжету, усі хлопці — з України: хто з–під Хмельницького, хто з Вишгорода, і лише коли дійові особи — рядові вояки — спілкуються зі старшим за званням, вони послуговуються російською.
Спостерігаючи за перебігом вистави, не могла не помітити, що глядач у залі — переважно молодь. А тому й поцікавилася у головного «отвінтіста» Юрія Журавля, чи зрозумілі сучасній молоді події, які відбуваються у спектаклі. «Можливо, й не дуже, бо вони вже навіть і не знають, що були колись такі літери на погонах — СА, — зізнається він. — Хоча явище «дідівщини», може, і не в такій мірі, як це було за «совка», та все ж збереглося і до наших днів. Але ті, кому нині більше 30–ти, точно впізнають свою військову бутність. І мені, синові офіцера, неодноразово доводилося бачити «позастатутні» розборки».
Виставу «Свинарі» побачило вже багато рівненців, і перша поїздка, на яку наважилися хлопці, — це Нетішин Хмельницької області. «Паралельно з цим ми працюємо над альбомом «Потом і кров’ю», — розповів Юрій Журавель. — І коли робота над ним завершиться, а я думаю, що це станеться до Нового року або ж відразу після свят, тоді й вирушимо з туром Україною. І тоді наші прихильники почують і пісні з нового альбому, і виставу побачать».
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>