Герої не старіють. Але це не означає, що вони відмовляються від задоволення відзначати круглі дати. Сьогоднішніх іменинників — Астерікса та Обелікса — вшановує вся Франція та мільйони шанувальників у різних куточках світу. Кумедні персонажі з’явилися 29 жовтня 1959 року на сторінках французького тижневика «Пілот», де було надруковано перший комікс про пригоди вигаданого галла Астерікса та його друзів.
Астерікс та його команда не мали матері, зате про них із самого народження піклувалися двоє татусів — автор ідеї коміксу і сюжетів наступних видань Рене Госінні та художник Альберт Удерзо, народжений в Італії. Вони поселили своїх героїв у маленькому галльському селі, яке єдине на всю Галлію не було захоплене римськими завойовниками. Астерікс і компанія успішно і смішно протистоять римлянам, використовуючи чарівне зілля, зварене сільським знахарем Панораміксом.
Кількість персонажів коміксу з кожним новим виданням зростала, і на цей час їх нараховується майже чотири сотні. Видання з першого по 24–те Удерзо і Госінні готували разом, а після смерті Госінні 1977 року мсьє Удерзо став не лише художником, а й сценаристом.
Рівно тиждень тому, 22 жовтня, одночасно в 15 країнах світу з’явився вже 34–й випуск знаменитого коміксу роботи Альберта Удерзо. Книжка на 56 сторінках під назвою «День народження Астерікса і Обелікса. Золота книга» вийшла загальним накладом 3,5 млн. примірників.
У 34–й серії Астерікс та Обелікс вирушають до лісу, щоб уполювати дикого кабана, а в цей час односельці таємно готуються до вечірки на честь їхніх 50–річних уродин.
Окрім того, ювілейний випуск має спеціальні додатки — кулінарно–туристичний путівник по Галлії та вкладка для жінок про галльську моду.
На презентації нового коміксу, яка відбулася у Національній бібліотеці Франції, були присутні 200 журналістів із багатьох країн світу.
У рамках ювілейних урочистостей відбувся вже не один помітний захід: кілька днів тому в паризькому передмісті Бобіньї на багатоквартирному будинку відкрили меморіальну дошку, яка сповіщає, що саме тут народився один із найбільших героїв французької культури — Астерікс. На терасі цього будинку художник Альберт Удерзо і його приятель, сценарист Рене Госінні, вигадали Астерікса та його друзів.
Паралельно в Музеї середньовіччя Клюні триває виставка оригіналів малюнків та рукописів Удерзо й Госінні. А в університеті Сорбонна відбувся науковий семінар, присвячений значенню коміксів про Астерікса для французької та світової культури. Дослідники одностайні: Астерікс та Обелікс є національним надбанням Франції нарівні з Ейфелевою вежою та Лувром.
А головні ювілейні урочистості пройдуть сьогодні. На вулицях Парижа відбудеться грандіозне костюмоване шоу «Галли нападають на Лютецію» (Лютеція — старовинна назва французької столиці). Організатори цієї вистави обіцяють дуже багато несподіванок.
Спеціальний подарунок до дня народження Астерікса приготував елітний підрозділ французьких ВПС, який спеціалізується на виконанні складних повітряних трюків. Сьогодні цей авіазагін продемонструє парижанам спеціальні фігури вищого пілотажу, внаслідок чого в небі з’явиться... портрет Астерікса. Представник міністерства оборони Франції Фредерік Солано повідомив, що, окрім майстерності пілотів, буде застосовано ще й «магічні штучки», які дозволять зробити зображення чіткішим та видовищнішим.
Усе це дійство зазнімуть і включать у наступний фільм про Астерікса. Двохвилинна стрічка невдовзі буде доступна для перегляду на сайті www.asterix.com.
Альберт Удерзо підготував до ювілею ще одну атракцію — мюзикл «Музичний тур галлів». У театрі на Єлисейських полях цю музичну виставу поставив відомий театральний режисер Фредерік Шаслен. Головним героєм мюзиклу, що йде на сцені з 22 жовтня, окрім Астерікса і Обелікса, є галльський бард Какофонікс, який не може правильно взяти жодну ноту.
Одночасно з прем’єрою мюзиклу вийшов компакт–диск із записами найбільших класичних хітів французького репертуару —Бізе, Гуно, Равеля, Дебюссі та ін. — у виконанні «галлів». Їх ролі погодилися виконати кращі оперні співаки країни та відомі артисти мюзик–холів.
Чому ж персонажі цих коміксів настільки подобаються французам та читачам з інших країн світу? Та тому, що вони з надзвичайною точністю відтворюють риси характеру французів, їхній стиль гумору. Іншими словами, це колективний портрет мешканців Франції з їхніми позитивними рисами та вадами. Щоправда, деякі критики закидають, ніби після смерті Госінні «родзинки» було втрачено, і тепер це звичайні комікси для дітей та юнацтва.
Сюжети «Астерікса і...» отримують різне трактування. Наприклад, антиглобалісти взяли образи кумедних галлів на озброєння як символ протистояння «сучасному Риму» — наднаціональним компаніям. Злих прибульців із космосу (книга 2005 року «Астерікс та небо, що падає») критики розцінили як незграбну спробу пародіювати американський культурний імперіалізм. Але книга розійшлася мільйонними тиражами!
І взагалі, останні 10 альбомів коміксів, видані вже після смерті Госінні, розпродуються значно більшими накладами, ніж попередні.
Станом на тепер Астерікс розмовляє вже 107 мовами та діалектами світу. А загальний тираж усіх серій коміксу в різних країнах — 325 млн. примірників!
На цей час знято 11 повнометражних фільмів про пригоди Астерікса та його друзів — вісім анімаційних та три ігрові художні. Режисером стрічки «Астерікс і Обелікс проти Цезаря» (1999) був визнаний постановник комедій Клод Зіді, а картини «Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра» (2002) — Клода Беррі. У цих двох фільмах роль Астерікса зіграв комік Крістіан Клав’є. У третій стрічці — «Астерікс і Обелікс на Олімпійських іграх» (2008) —в Астерікса перевтілився Кловіс Корнільяк. Попри велетенський касовий успіх «олімпійської» комедії, критики визнали її «найгіршим французьким фільмом виробництва 2007 року».
В усіх трьох фільмах головного героя дещо затьмарює Жерар Депардьє в ролі непереможного здорованя Обелікса.
Галлія і галли
Галлія (лат. Gallia) — історична область на теренах Західної Європи, яка в часи свого найбільшого розквіту покривала території сучасних Франції, Бенілюксу, Швейцарії та Північної Італії. Ці території населяли кельтські племена; римляни узагальнено називали їх галлами.
Галли значно різнилися культурою, мовою, звичаями та віруваннями, але близько 600 р. до н. е. об’єдналися і напали на Паданську долину на півночі сучасної Італії та витіснили звідти племена етрусків.
Галли вважалися чудовими воїнами, тому довго протистояли регулярним військам Римської імперії, яка почала завоювання Галлії в ІІІ ст. до н. е., а остаточно підкорила її лише в 50 р. до н. е. за правління Юлія Цезаря. Імператор надав Галлії статус провінції.
1. Астерікс — це навмисно спотворене на галльський манер грецьке слово «астеріск», яким називають типографський знак у вигляді невеликої п’яти— чи шестикутної зірочки (*). Цей значок був впроваджений ще в 2 ст. до н. е. античним філологом Аристофаном Візантійським для позначення неясностей.
2. Автори спеціально обрали для героя ім’я, яке розпочинається на літеру «А» і тому завжди розташовується в перших рядках каталогів.
3. Перший французький штучний супутник Землі, запущений у 1965 році, був названий «Астерікс–1» на честь героя коміксів.
4. Назву 29401 Asterix отримав один з астероїдів.
5. Поблизу Парижа існує тематичний «Парк Астерікса», який за популярністю не дуже поступається паризькому «Діснейленду».
6. Під час кампанії за надання Парижу права проводити літні Олімпійські ігри 1992 року як символ французької столиці використовували Ейфелеву вежу та Астерікса.
7. Французька компанія харчових продуктів «Белен» випускає картопляні чіпси серії «Астерікс», які мають форми римських щитів, гарбузів, диких кабанів та кісток.
8. Астерікс та Обелікс прикрашали обкладинку цьогорічного спеціального видання американського журналу «Тайм», яке було присвячене Франції.
9. Світова преса описувала фінальний матч чемпіонату світу з футболу 2006 року між Італією та Францією як битву римських легіонів із галльськими селянами.
10. Астерікс та Обелікс з’являлися в окремих частинах популярних американських мультсеріалів «Супермен» та «Сімпсони», коли їхні герої мандрували в минуле і потрапляли до Галлії.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
