Уже кілька днів у селі Потоки Катеринопільського району селяни цілодобово чергують у сільській раді. Вони звинувачують сільську голову Галину Карпенко в незаконному продажі частини їхнього пайового майна, котре залишилося у спадок від колгоспу, і вимагають справедливості у вирішенні цього питання. Тим часом голова села накивала п’ятами у невідомому напрямку, прихопивши із собою печатку сільради. Стежать селяни й за будинком голови села. Але від неї — ні слуху ні духу. Жінка вимкнула мобільний телефон і де тепер перебуває — ніхто не знає.
Як розповіла «УМ» мешканка Потоків Лариса Масляна, 75 відсотків свого пайового майна селяни передали місцевому СТОВ імені Шевченка. А голова сільради знайшла інвестора, який скупив іншу частину майна у сільчан. На це майно голова сільської ради угоди зареєструвала, а коли селяни прийшли до неї й почали вимагати зареєструвати і їхні угоди зі СТОВ на передачу в користування своєї частини майна, навідріз відмовилася це робити. «Пояснювала, що то кома не там стоїть в угодах, то крапка. Коли ми її в письмовій формі попросили пояснити, як же правильно оформляти угоди, написала нам, мовляв, не компетентна в цьому», — обурюється пані Лариса. Вона каже, що останній раз люди прийшли до голови сільради вже з головою Катеринопільської районної ради та міліцією і вимагали нарешті зареєструвати їхні угоди зі СТОВ. Тоді голова пообіцяла зробити це вранці. Але наступного дня до сільради так і не прийшла. І зникла з села не тільки з печаткою, а й із документами. Тож люди підозрюють, що їй є чого ховатися.
Селяни вже зверталися до районної міліції, аби оголосити в розшук голову свого села. Та в цьому їм відмовили, бо подати на розшук можуть тільки родичі. «Вихід із ситуації лише один. Треба нарешті зареєструвати договори купівлі–продажу і видати людям свідоцтво на право власності. А тоді СТОВ та інвестор мають сідати за стіл переговорів і вирішувати, що з тим майном робити», — коментує «УМ» конфлікт голова Катеринопільської районної ради Василь Цьоменко. Він каже, що до нього голова Потоківської сільської ради так і не дзвонила, але телефонувала комусь із села. Мовляв, «жива, але лікуюся». Де вона лікується — невідомо, оскільки на прохання райради лікувальні заклади Черкаської області повідомили, що такої пацієнтки у них немає.
Тим часом селяни здаватися не збираються. Одна група продовжує блокувати сільську раду. Інша ж подалася до Києва шукати справедливості. Люди вимагають уже не тільки оформлення угоди, а й звільнення голови: недовіру їй виказали дев’ять із п’ятнадцяти депутатів сільради.