Події останніх днів в Узбекистані привернули увагу світової спільноти, яка не може знайти відповідь на питання: що ж насправді відбувається у цій республіці, яка донедавна вважалася досить спокійною порівняно з іншими пострадянськими республіками Середньої Азії? Чи це повторення терактів 11 вересня у США та 11 березня у Мадриді з причетністю до них сумнозвісної «Аль-Каїди», чи організовані опозиційні сили всередині країни відважилися здійснити спробу державного перевороту? Таке питання без чіткої наразі відповіді на нього ставить інтернетівський сайт Фергана.Ру. Позавчорашні бої зі стріляниною та вибухами гранат відбувалися, за повідомленнями свідків, у районі Ташкентського тракторного заводу, неподалік якого розташовані міністерські дачі та резиденції високих представників узбецької влади. Чи не туди намагалися прорватися «революціонери», запитує згадане видання.
Лише у вівторок увечері узбецьке телебачення розповсюдило офіційну заяву МВС країни про інциденти того дня, згідно з яким, у Кібрайському районі Ташкентської області правоохоронці виявили групу озброєних бойовиків. Під час спроби затримання 20 терористiв підірвали себе з допомогою саморобних вибухових пристроїв. При цьому три співробітники міліції загинули та п'ятеро отримали поранення. Але свідки «маленької війни» у столичному передмісті Ялангач, як свідчить Фергана.Ру, розповідають про зовсім інше. Позавчора у багатьох районах Ташкента з восьмої ранку до 15.00 йшли справжні бої між підрозділами військ і міліції та повстанцями. Місцеві мешканці вважають, що урядові сили вели бої з прибулими з Бухари вахабітами, оскільки обличчя жінок-терористок були прикриті хіджабом — характерними для вахабітів пов'язками. Ймовірно, що ця доволі чисельна група озброєних людей розраховувала, що до неї приєднаються узбеки і їм разом удасться повалити правлячий в Узбекистані режим.
Речник Держдепартаменту США Річард Баучер заявив, що не знає, хто стоїть за подіями в Узбекистані, але принагідно згадав про Партію ісламського відродження. Голова Держдепартаменту Колін Пауелл позавчора зателефонував до свого узбецького колеги і запропонував допомогу американських фахівців у розслідуванні трагічних подій цього тижня, які забрали життя більше 40 осіб. США та Узбекистан стали союзниками після замахів 11 вересня 2001 року, коли Ташкент запропонував Вашингтону використовувати свою авіабазу поблизу кордону з Афганістаном. Узбецькі мусульманські революціонери протестують проти американської присутності та покладають вину за неї на диктаторську владу президента Іслама Карімова. У поліцейській державі, якою є Узбекистан Карімова, інформація є найбільшим дефіцитом, а жупел загрози тероризму — виправданням найбільш жорстоких дій авторитарної влади.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
