Коли Гори ще не були Святими...

Цього літа група археологів з Донеччини під час планових розкопок поблизу села Богородичне Слов’янського району Донецької області знайшла скарб, який пролежав у землі близько семи тисяч років. Про цю справді сенсаційну знахідку, на тлі якої єгипетські піраміди просто відпочивають і яка руйнує попередні догматичні уявлення про історичний розвиток людства, кореспонденту «УМ» розповів начальник археологічної експедиції, доцент кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії Донецького національного університету Олександр Колесник.

Сива–сива давнина

Уже шостий рік поспіль під час літньої практики проводяться археологічні розкопки в казковому закутку Святогір’я — урочищі Видилиха, що поблизу села Богородичне. Саме тут студенти історичних факультетів донецьких вишів проходять польову археологічну практику. «Влітку цього року, вивчаючи околиці Видилихи, група студентів–археологів Краматорського економіко–гуманітарного інституту на чолі з викладачем Володимиром Давиденком знайшла стоянку давніх людей. При проведенні розкопок краматорські краєзнавці натрапили на рідкісну знахідку — чотири вироби з кремнію епохи пізнього неоліту, їх датовано приблизно VII тисячоліттям до нашої ери. Заготовка для сокири та три нуклеуси «переховувалися» на глибині всього 40—50 сантиметрів від поверхні. Нуклеуси — це предмети для віджимання пластинок, з яких наші далекі пращури виготовляли ножі, свердла, різці й інші гострі предмети. Можна сказати, що нуклеус — це невеличка переносна фабрика з виготовлення підручних знарядь, які були необхідні первісним людям у повсякденні. Заготовки давній господар тримав у мішечку, можливо у шкіряній сумці, бо лежали вони в схованці щільно один до одного. Щоправда, матеріал, у якому предмети зберігалися, зотлів.

«Подібні напівфабрикати в ті часи, без сумніву, були рідкістю, їх дуже цінували і використовували як засіб товарообміну між племенами. Тому загубити їх господар не міг, най­імовірніше він, відчувши якусь небезпеку — чи від звіра, чи від ворога — нашвидкуруч заховав своє добро. Цим, очевидно, і пояснюється надто мала глибина, на якій упродовж тисячоліть спочивав скарб», — розповідає керівник експедиції Олександр Колесник.

«Подібні скарби археологам вдається знаходити не частіше, ніж один раз на півстоліття і це, звичайно, знаменна подія в українській археології. Російські фіхівці епохи кам’яного віку, які працювали в нашій експедиції, були шоковані цією знахідкою», — додає керівник групи Володимир Давиденко.

Знахідка епохи неоліту — не єдина з розкопаних в урочищі Видилиха. У багатошаровому архітектурному комплексі археологи знаходили предмети пізнього неоліту, епохи бронзи, ранніх слов’ян, салтово–маяцької культури хозарського каганату. Студенти Краматорського інституту віднайшли також три поселення епохи пізньої бронзи, яким близько двох тисяч років.

Донеччина — край козацький

На околиці урочища Видилиха донецькі археологи натрапили й на невеличкий козацький хутір початку XVII століття. На місці розкопок знайшли польську срібну монету вартістю 1,5 гроша 1623 року випуску. До речі, польські монети першої половини XVII століття у районі Святогір’я знаходять досить часто й у великій кількості. Ймовірно, в ті часи у цьому краї вони були популярні і служили платіжним засобом. Ще археологи тут відкопали залізний ніж, скоби, підкови, свинцеві кулі, кістяну накладку для ручки ножа, залізний ланцюг для підвішування великого казана. До речі, із фрагментів, знайдених при розкопках, учені вже на 90% зібрали і сам залізний козацький казан. Крім того, на хуторі виявили багато кісток диких птахів, а також тварин — оленів та косуль. Їх вдалося визначити за ратицями, які добре збереглися. Отже, наші предки любили поласувати м’ясом молодої дичини.

«Це були часи заснування монастиря, коли це місце почали заново обживати як монахи, так і представники різних воєнізованих формувань, зокрема козацьких. У мирний час вони займалися господарством, полюванням тощо, а за потреби ставали до зброї і боронили своє поселення від ворогів. Саме через Видилиху проходив Великий Посольський шлях із Московії до Криму. Тут була поромна переправа, від якої, зрозуміло, місцеві поселенці мали неабиякий прибуток. Особливо добре такий бізнес удавався монахам», — пояснює Олександр Колесник.

Видобуті в археологічних розкопках експонати обіцяють виставити у музеї Святогірського історико–архітектурного заповідника...