Ігри патріотів

Недавній приїзд лідера Української народної партії Юрія Костенка до Полтави припав саме на той день, коли «базова» для УНП обласна організація (нагадаємо, що тільки в цьому краї вона залишається «партією влади») на своїй конференції одностайно запропонувала висунути його кандидатом на посаду Президента України. Тож цілком логічною була зустріч Юрія Івановича спочатку з підприємцями, а потім і з журналістами вже в іпостасі «без п’яти хвилин кандидата». Сутужніше виходило з логікою, коли довелося пояснювати необхідність такого висунення та балотування. І в Костенка, і в Анатолія Матвієнка, котрий так само мітить у гетьмани...

Юрій Костенко: ціни і цінності великих перегонів

Десять років тому пан Костенко вже вирушав у похід за президентською булавою і набрав тоді 2,17% голосів. У 2006–му його прізвище «замайоріло» на прапорі Блоку Костенка—Плюща під час парламентських виборів. Зі, здавалося, безпрецедентною для націонал–демократів агітаційно–пропагандистською потугою і... ще плачевнішим результатом — 1,86%. З огляду на відвертий провал чимало соратників рекомендували Юрію Івановичу взагалі залишити місток капітана партійного корабля.

Пригадується, тоді Костенко переконував однопартійців–скептиків, зокрема й у Полтаві, «залізними» аргументами: за крісло партвождя, мовляв, не тримається, але ж виборча кампанія блоку обійшлася УНП у 80 мільйонів доларів, які спонсори виділили саме «під Костенка», — чи здатен хтось інший залучити до партійної казни такі ресурси? Окремі партійці з глибинки у залі перешіптувалися: якщо справді йдеться про згадану суму, то це ж, напевно, абсолютний рекорд неефективності використання коштів на політичну кампанію...

Цікаво, в яку ж копійку обійдеться нинішнє балотування в президенти провідника УНП і на який результат він розраховує? Відповідаючи на запитання «УМ», пан Костенко зазначив, що на минулу виборчу кампанію блоку «ніяких 80 мільйонів доларів не було, це, мабуть, сума називалася у гривнях». Стосовно ж нинішніх виборів, президентських, то, за словами Юрія Івановича, «ми їх завершимо виборами до Верховної Ради, де УНП самостійно повинна набрати 8–9% голосів».

А чи не парадоксальною видається Костенкові ситуація, коли знаковий «багнет» партії, голова облдержадміністрації Полтавщини Валерій Асадчев уже неодноразово заявляв про підтримку діючого Президента та готовність очолити виборчий штаб Ющенка, відтак після появи у списку претендентів Юрія Костенка «губернатор» буде змушений «воювати» і зі своїм «партбосом»? Зрештою, чи підтримав член УНП Асадчев рішення обласної партійної організації про висунення лідера партії в президенти?

Як з’ясувалося, жодних протиріч у цьому Костенко не бачить, оскільки «Асадчев є головою облдержадміністрації і повинен керуватися не тільки програмою і статутом партії, а й своїми посадовими обов’язками». За словами Юрія Івановича, в ту суботу очільник краю на обласну конференцію не з’явився, бо «поїхав у Київ», але «він був на центральному проводі, який ухвалив рішення іти на вибори Президента зі своїм кандидатом. Як член центрального проводу він підтримав це рішення». Хоча про таку підтримку Валерій Асадчев публічно все ж не висловлювався.

За словами Юрія Костенка, УНП вирушить на президентські вибори із власним кандидатом і програмою «Концепція державотворення», написаною ще на початку 90–х. Безпосереднім же слоганом кампанії стане знайоме (чи «заїжджене»?) гасло «Купуй українське».

До речі, під час попереднього приїзду до Полтави, у серпні ц.р., журналісти запитали лідера УНП не про плакатне, а про те «українське», в яке він одягається, на якому їздить, яке наповнює його помешкання. І з’ясувалося, що замість вітчизняного одягу, автомобіля, побутової техніки «у Юрія Костенка українські мізки, українська голова, українське серце».

Врешті, своєрідним підсумком розмови з журналістами стала теза «без п’яти хвилин кандидата у президенти», що приголомшувала: «Я особисто НЕ ХОЧУ стати Президентом. Я ще раз повторюю: я іду на вибори для того, щоб змінити дер­жавну політику на користь українського виробника».

Анатолій Матвієнко: посвідчення кандидата як «державний пріоритет»

Усе це видавалося б смішним, якби не було так сумно. Хоча б тому, що до Полтави приїхав ще один політик–нардеп із націонал–демократичного середовища — голова Української республіканської партії «Собор» Анатолій Матвієнко. І так само перед журналістами проголосив кілька визначальних тез. Одна з них: «Я націоналіст, і всі пріоритети віддаю державі». Інша — «треба гуртувати патріотично–інтелігентне ядро в Україні». При цьому з’ясувалося, що реальним виявом згаданих пріоритетів і «гуртувань» також є... висунення кандидатом у президенти Анатолія Матвієнка.

Цього разу про ініціативу обласної парторганізації вже не згадували (чи не тому, що останнім часом слідів її діяльності на Полтавщині вдень з вогнем не знайдеш?). За словами пана Анатолія, ініціативу виявила рада старійшин партії. «Безперечно, серйозно до президентських виборів не готуються за два місяці. Але, знову ж таки, я рішення не приймаю», — каже Матвієнко.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Обидва згадані націонал–демократи з правим ухилом добре усвідомлюють свої реальні шанси на великих перегонах. І фактично визнають: на чергові вибори Президента вирушають лише для того, щоб «зігрітися». Тобто «засвітити» себе та свої партії зі сподіваннями на «прохідні» 3% на наступних виборах до парламенту.

Сьогодні ж їхня реальна політична «вага» така, що потенційні кандидати у президенти з когорти «важковаговиків» воліють цих «конкурентів» узагалі не помічати. Для бодай незначних електоральних «плюсів» у патріотичному середовищі достатньо, скажімо, «прихватизувати» бренд Руху... Водночас очевидно: черговий масовий похід за булавою розрізнених патріотів–«гетьманчиків» не залишиться непоміченим суспільством, виборцями. Тож розчарування від їхньої нездатності згуртуватися перед лицем, можливо, найсерйозніших для нашої державності загроз обернеться величезними втратами. Тож чи варті ці передвиборчі ігри патріотів свічок? Принаймні тих, які не за упокій?