Медляндія...

Україна шукає новий позитивний імідж у світі. І деякі фахівці стверджують, що допомогти в цьому нам зможе... мед. Якщо Франція асоціюється з вином, Швейцарія — з сиром, а Росія — з горілкою, чому б Україні не стати для всього світу медовою країною? Наш мед дуже якісний і неодноразово на міжнародних конкурсах його визнавали найкращим у світі, по–друге, в Україні виробляється найбільше меду в Європі (а у світі ми за обсягами — п’яті). До вітчизняного бджільництва вже прикута міжнародна увага — Україна виборола право проводити у 2013 році Всесвітній конгрес бджолярів Апімондія. До того ж, як запевняють експерти, вже цього маркетингового року наша держава має шанси з новими потужностями закріпитися на європейському ринку: у світі врожай меду цьогоріч був рекордно низьким. Україна ж зібрала його вдосталь.

Світ хоче нашого меду

Український мед «пробиває» дорогу в Європу. Як уже писала «УМ», місяць тому, після тріумфальної «дегустації» на Апімондії у Франції, наш мед визнано найкращим у світі. А вже за кілька днів українським «нектаром богів» ласуватимуть у Лондоні — на найстарішому конкурсі меду, «Національному медовому шоу». Англійці, законодавці традицій медових конкурсів у світі, минулого року високо оцінили наші продукти бджолярства — Україна, уперше взявши участь у шоу, повезла додому 13 нагород, у тому числі — два кубки за найкращий мед, свічки та віск. Українські бджолярі навіть заснували власну нагороду — медаль України, яку будуть упродовж десяти років у Лондоні вручати найкращому меду поза межами Британських островів.

Для українських бджолярів настає «зоряний» час — не прогавити б його: після Апімондії у Монепельє, де Україна виборола право проводити Всесвітній конгрес бджолярів, нашим медом почали активно цікавитися іноземці. Як розповів Юрій Рифяк, координатор із комунікацій Організаційного комітету ХХХХІІІ Всесвітнього конгресу «Апімондії» 2013 року, українським бджолярам уже надходять пропозиції щодо експорту меду та медових напоїв від французів, бельгійців, німців, голландців та американців. «Ми очікуємо появи українських брендів продукції бджільництва на зовнішніх ринках. Швидше за все, це буде європейський виробник, який створить у Європі український бренд і буде працювати з нашими бджолярами. І охочі вже є, — запевняє Юрій Рифяк. — Після Апімондії до українського бджолярства підвищився інтерес — потрібно цей шанс використовувати».

Мед стане дефіцитом?

Щоправда, поки що динаміка далека від ідеальної — відсоток експорту продуктів бджільництва в нас дуже низький. Обсяги експорту в 2008 році — 8,5 мільйона доларів, при загальному обсязі галузі 140—145 мільйонів доларів. Але відсоток споживання у нас украй незадовільний (за найбільш оптимістичними прогнозами, 30 тисяч тонн на рік, це при тому що виробляється 75 тисяч). «Величезна частка галузі лишається в тіні, — стверджує Юрій Рифяк. — І поки наші бізнесмени продають мед як сировину, галузь не буде розвиватися. Потрібно випускати товар із великою доданою вартістю: мед має бути не в бочці, а в банці з етикеткою, супроводжуватися рекламною кампанією і продаватися у фірмових магазинах. У нас не має йти безіменна тара з медом, який розливається у Польщі й продається як місцевий».

Але нинішній рік дуже сприятливий для українського бджільництва, запевняють експерти. За даними Асоціації «Український Клуб аграрного бізнесу», світові ціни на мед цього року стрімко зро­стають після тимчасової стагнації. Головна причина — поганий урожай через масову загибель бджіл в основних країнах–експортерах — Канаді та Аргентині. В Україні врожай меду був нормальний, відтак наші бджолярі мають непогані шанси покращити свої позиції на медовому ринку.

«Конкурентною перевагою на ринку може бути або ціна, або якість, — упевнена кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки АПК Житомирського національного агро–економічного університету Ольга Яценко. — За ціною ми не зможемо конкурувати з Китаєм, тому наша основна ставка має бути зроблена на якість. Зацікавленість іноземних виробників нашою продукцією є — європейський ринок не насичений повною мірою. Але наші партнери мають бути впевнені у тому, що українська продукція відповідає всім необхідним вимогам якості».

Мед їстимуть у школах і дитсадочках

Бджолярі сподіваються, що підвищена міжнародна увага до галузі та мабутній конгрес сприятимуть і внутрішньому попиту. Адже сьогодні на українця в рік виробляється 1200 грамів меду, а споживає він лише 250—300 грамів — це надзвичайно мало. «Внутрішній ринок не розвивається, бо люди у нас небагаті. А мед — це вже трішечки розкіш. З іншого боку, мед і продукти бджільництва не мають потужної маркетингової підтримки, такої, як солодощі чи ліки, біодобавки, — переконаний Юрій Рифяк. — А заходи міжнародного рівня — зокрема, конгрес «Апімондія» — це можливість покращити знання людей про ці продукти й привернути до них увагу».

Поки що ж, на думку Ольги Яценко, наш внутрішній ринок деформований: «Багато українців хоче споживати продукти бджільництва, але вони бояться купувати їх у супермаркетах — про це свідчать соціологічні дослідження. Споживачі не довіряють торговельним мережам, бо не впевнені, що продукція має відповідний рівень якості. Купують мед переважно у знайомих пасічників. Ті ж, хто не має таких бджолярів, часто відмовляються від меду». Отже, на переконання Ольги Яценко, аби розвивати бджільництво, необхідно перейти на промисловий рівень розвитку, налагодити ринкову інфраструктуру, використовувати маркетингові технології і методи збуту продукції, як це і робиться у всьому світі, організовувати постійно медові ярмарки. А ще слід на державному рівні постановити, аби мед входив у продовольчий кошик, і запровадити програму оздоровлення нації, що дозволить корисний продукт давати дітям у школах, інтернатах, дитячих садочках.

Але водночас держава має захистити споживачів від шкідливої продукції: після вступу України до СОТ на наш ринок почав проникати дешевий і низькоякісний китайський мед, трапляються й підробки з українськими етикетками. Тому державний контроль за якістю продукції більш ніж актуальний.

Серед глобальних планів бджолярів — створити «медовий» імідж України. « Суспільна свідомість побудована з архетипів, — переконує Юрій Рифяк. — Ми всі знаємо, що французи роблять найкраще вино (і хоча насправді воно вже давно не виграє міжнародних конкурсів, цей стереотип працює на Францію). Образ України, як доводить практика, несформований — це «табула раса» для світу. Так само немає у світі чіткого поняття, чий мед, продукти бджільництва, медові напої є найкращі. І це одна із ніш, яку ми можемо заповнити. Це матиме великий ефект для галузі, це працюватиме на економіку і на імідж держави в цілому».

ПЛАНІВ ГРОМАДДЯ

На Всесвітній конгрес бджолярів, який пройде у Києві в 2013 році, українські пасічники покладають чималі надії. «Ми собі поставили мету — щонайменше 12 тисяч учасників. Із них шість–вісім тисяч приїде з–за кордону, — розмірковує Юрій Рифяк. — Кожен із закордонних гостей у середньому залишить в Україні тисячу євро. Бюджет конгерсу 3 — 3,5 мільйона євро. Відповідно, Київ отримає 7— 8 мільйонів євро — це прямі «залізні» прибутки від конгресу. Однак найважливіший ефект — це просування України. Уперше певна галузь вітчизняного сільського господарства досягла такого рівня визнання. Це підтвердження того, що наша країна може перемагати не лише у спорті та поп–музиці. І цей досвід можна і потрібно використати в просуванні інших галузей».