А що ви знаєте про глаукому?
Українські офтальмологи кажуть, що більшість випадків сліпоти внаслідок глаукоми можна попередити. Достатньо звернутися до лікаря на етапі передхвороби, коли внутрішньоочний тиск уже потроху починає зашкалювати, але зоровий нерв живий—неушкоджений. Або ж прийти на обстеження на ранній стадії захворювання, коли зір ще можна зберегти. Але для цього треба уважно ставитися до власного здоров’я і бодай щось знати про небезпечну патологію. Утім інформованість широкого загалу українців стосовно проблеми залишається низькою. Спеціалісти бідкаються, що до них потрапляє багато хворих із майже повною сліпотою на одному оці внаслідок глаукоми. Нерідко діагноз стає для пацієнта справжньою несподіванкою...
З огляду на це лікарі з Асоціації дитячих офтальмологів України на чолі з професором Сергієм Риковим склали й рекомендували до поширення тест для визначення рівня знань людей про глаукому. Читачі «УМ» можуть пройти тест просто зараз. На кожне запитання потрібно дати одну з відповідей: «так», «ні», «не знаю». А потім прочитати правильні відповіді, наведені нижче.
ЗАПИТАННЯ
1. Глаукома — це запалення ока?
2. Глаукома найчастіше зустрічається в молодому віці?
3. Людина може мати глаукому, але не здогадуватися про це?
4. Біль — основний симптом глаукоми?
5. Глаукома виникає лише при підвищенному внутрішньоочному тиску?
6. Зір, втрачений унаслідок глаукоми, можна відновити?
7. Діагностика глаукоми полягає тільки у вимірюванні внутрішньоочного тиску (ВОТ)?
8. Глаукому не потрібно лікувати?
9. Якщо ВОТ нормалізується, можна припинити застосування крапель для нормалізації тиску?
10. Знизити ВОТ можна лише медикаментозно?
ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ:
1. Відповідь — Ні. Глаукома — це хронічне захворювання, яке характеризується розвитком оптичної нейропатії, поступовим порушенням поля зору, які найчастіше пов’язані з підвищенням внутрішньоочного тиску
2. Відповідь — Ні. Глаукома найчастіше виникає у пацієнтів старше 40 років. Причому з віком ризик виникнення цього захворювання значно підвищується. Хоч іноді глаукома може вражати людей молодого віку та немовлят.
3. Відповідь — Так. Перебіг захворювання на початкових стадіях, як правило, має безсимптомний характер. Тому, за даними ВООЗ, 50% хворих у розвинених країнах та 90% — у країнах, що розвиваються, навіть не підозрюють про наявність у них цієї недуги, не отримують лікування та не обстежуються у лікарів.
4. Відповідь — Ні. Біль виникає лише при гострому нападі глаукоми.
5. Відповідь — Ні. Підвищений внутрішньоочний тиск є основним фактором ризику виникнення глаукоми. Але існує і так звана нормотензивна глаукома, коли рівень ВОТ міститься у межах середньостатистичної норми. Лише динамічне спостереження в офтальмолога допоможе правильно поставити діагноз та призначити лікування.
6. Відповідь — Ні. На жаль, зір, втрачений унаслідок глаукоми, неможливо відновити. Але рання діагностика, своєчасне лікування, виконання рекомендацій лікаря допоможе якнайдовше зберегти зорові функції.
7. Відповідь — Ні. Вимірювання ВОТ є лише складовою діагностики глаукоми. Дослідження також передбачає виявлення факторів ризику, вивчення сімейного анамнезу, огляд зорового нерва та комп’ютерне визначення стану нервових волокон, периметрію (визначення поля зору), гоніоскопію, тонографію.
8. Відповідь — Ні. Лікування глаукоми передбачає, в першу чергу, нормалізацію внутрішньоочного тиску. Крім того, обов’язкове лікування, спрямоване на покращення живлення (кровопостачання) зорового нерва та нейропротекцію. Пацієнт повинен бути під постійним диспансерним наглядом.
9. Відповідь — Ні. Зміни в режимі закапувань може робити лише лікар. Не можна самостійно відмовлятися від крапель чи змінювати схему лікування.
10. Відповідь — Ні. Лікар може запропонувати медикаментозне або (при необхідності) лазерне та хірургічне лікування. Якщо зменшити внутрішньоочний тиск не вдається, пацієнту пропонують комбіноване лікування (медикаментозне та хірургічне).
РЕЗЮМЕ
Якщо ви правильно відповіли на вісім із десяти запитань, у вас достатньо знань про глаукому. Вітаємо. Бережіть свій зір!
Не треба йти світ за очі
Статистика свідчить, що за останні вісім років кількість українців, які звернулись до лікаря стосовно глаукоми, та кількість хворих, які перебувають під спостереженням, збільшилася майже вдвічі. А кількість хворих із вперше діагностованою глаукомою зросла на третину. «У 2002 році глаукома посідала четверте місце серед причин сліпоти в Україні, а в 2008 перемістилася на друге місце», — зазначає головний офтальмолог країни Сергій Риков.
Причин такого «переміщення» кілька. По–перше, кількість хворих із такою патологією невпинно зростає в усьому світі (наша країна — не виняток). А по–друге, завдяки профілактичним оглядам лікарі можуть виявляти глаукому в тих людей, які не підозрювали про своє захворювання.
За словами головного офтальмолога України, доктора медичних наук, професора кафедри офтальмології Національної академії післядипломної освіти Сергія Рикова, сьогодні, згідно з наказом МОЗ, у кожному обласному центрі працює глаукомний кабінет — при поліклініці обласної лікарні. Усі кабінети обладнано приладами (за списком, затвердженим Всесвітньою асоціацією глаукомологів) для вимірювання внутрішньоочного тиску, огляду очного дна, визначення поля зору тощо.
Крім того, у багатьох регіонах (насамперед у тих 18–ти, де працюють кафедри при медичних інститутах) з’явилося новітнє обладнання — комп’ютерна когерентна томографія сітківки. На приладі можна подивитися, в якому стані перебуває зоровий нерв, чи отримує він ушкодження внаслідок підвищеного тиску. Завдяки такій томографії лікарі бачать повнішу картину того, що відбувається всередині ока — чи помирають судини і нервові клітини, наскільки значним є ураження тощо. Ті ж глаукомні кабінети, які досі не мають такого апарата, буде дооснащено найближчим часом. Чому це так важливо? Бо тоді офтальмологам буде ще простіше рятувати хворих від сліпоти.
«Згідно з наказом МОЗу, ми проводимо профілактичні тонометрії (вимірювання тиску) громадянам, які досягли 40–річного віку, та потім через кожні три роки, — каже Сергій Риков. — І на кожну тисячу вимірювань, які здійснюються в усіх регіонах України, ми знаходимо від шести до десяти випадків первинної відкритокутової глаукоми. Захворювання діагностовано на початковій стадії. Отже, цим людям практично ніколи не буде потрібна операція. Їм достатньо буде двічі на день закапувати в око спеціальні краплі та своєчасно відвідувати лікаря. Досвід підтверджує, що профілактичні огляди допомогають без оперативного втручання зберегти зір багатьом людям. Так, за останній рік кількість операцій стосовно глаукоми в нашій країні зменшилася на цілих вісім тисяч, це ж відчутна цифра!»
Лікарі кажуть, що перевірити внутрішньоочний тиск варто кожному з нас, оскільки глаукома може вразити як стареньку бабусю, так і піврічну дитинку. Але є група ризику, для якої таке обстеження — вкрай необхідне. Це люди, які:
— відзначили 40–річчя;
— мають родичів, хворих на глаукому;
— страждають від супутньої судинної патології (цукрового діабету тощо);
— схильні до спазму судин;
— курять;
— мають травму або хірургічні втручання на оці.
Загалом же про початок глаукоми можуть сигналізувати райдужні кола при погляді на світло, затуманення, зміни в полі зору. При цих симптомах необхідно негайно звернутися до офтальмолога.
ДО РЕЧІ
Норма при вимірюванні внутрішньоочного тиску на безконтактному тонометрі становить від 9 до 21 міліметра ртутного стовпчика. Якщо лікар фіксує підвищений тиск, то рекомендує пацієнтові пройти детальніше обстеження, щоб з’ясувати причину відхилення.
ДОВІДКА «УМ»
Як наголошують лікарі, найчастіше глаукома виникає внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску. В оці кожного з нас постійно виробляється особлива рідина (не сльози), яка відносить поживні речовини до безсудинних структур. В ідеалі, «зайва» рідина безперешкодно витікає через складну дренажну систему. Скільки рідини виробляється, стільки й витікає — завдяки цьому в органі зору зберігається нормальний тиск. Але трапляється й таке, що дірочки в місці відтоку забиваються продуктами обміну, шлаками, агресивними клітинами кисню. Тоді око починає «розпирати» від рідини, яка затримується всередині. У людини підвищується внутрішньоочний тиск, і тканини починають напирати на нервові закінчення. Якщо ситуація не змінюється, зоровий нерв поступово відмирає, а без нього зір стає абсолютно неможливим.