Росія, Москва, «Бориспіль»...

Київський міжнародний аеропорт «Бориспіль» приємно вражає тільки тих, хто готується вперше у житті піднятися у небо. Людей, які приземлялися у повітряних воротах інших країн, наше летовище вражає із знаком «мінус»: поламані валізи, тісні приміщення, хамство персоналу. «УМ» зацікавилася: а куди ж витрачають кошти, які надходять на рахунок «Борисполя» як аеропортові збори? І провела своє журналістське розслідування.

Любить гроші? Професіонал!

У своїх численних інтерв’ю колишній міністр транспорту й зв’язку Йосип Вінський розповідав, як його вразила вимога претендента на посаду директора аеропорту пана Бориса Шахсуварова надати йому щомісячну зарплату 30 тисяч американських доларів. І Вінський зробив висновок: перед ним професіонал! І хоча офіційна зарплатня директора була меншою, міністр продовжував вважати його справжнім профі. Як вважають колеги Шахсуварова, недарма: за допомогою різних схем він приніс «Борисполю» збитків у сотні, якщо не в тисячі разів більше за жадану зарплатню.

...На посаді першого заступника гендиректора аеропорту в 90–ті роки Борис Рафаїлович усіляко виявляв свою схильність до комерційної діяльності. Його енергія, як кажуть, у цьому напрямку била через край, і тодішньому директору аеропорту Петру Шматку дуже часто доводилося охолоджувати гарячі пориви свого першого заступника. Але це не зупиняло енергійного менеджера: в аеропорту почали з’являтися приватні структури. Фірма «Кребо» заправляла літаки пальним, «Київріанта» займалася безмитною торгівлею. Як стверджує депутат С. Міщенко, у Шахсуварова з’явилися проблеми з правоохоронними органами: затримали Бориса Рафаїловича на тому, що він перераховував гроші аеропорту на рахунки підставних фірм. Наприкінці 90–х розгорівся великий скандал, який призвів до відставки пана Шахсуварова із займаної посади та відкриття цілої низки кримінальних справ.

Російський слід української корупції

Але як тільки меч Феміди почав опускатися на його голову, Борис Рафаїлович швидко подався до Москви, де для більшої безпеки прийняв російське громадянство. Нині можна сказати, що він був «першопрохідцем», який відкрив шлях, як можна уникати кримінальної відповідальності у нашій країні.

У Москві пан Шахсуваров почав трудитися в аеропорту «Домодєдово», який на той час уже було передано приватній компанії «Іст Лайн», що належала дуже відомому російському олігарху. Гасло компанії — «Все державне збережем, всі новобудови мають належати «Іст Лайну» і зв’язки у верхніх ешелонах влади вирішили всі питання на її користь. І тільки згодом російські чиновники зрозуміли, що їх нахабно обдурили, адже гасло компанії є нічим іншим як програмою тихої приватизації порту. Як відомо, державне майно з кожним роком амортизується, причому достатньо швидкими темпами, і ціна державних матеріальних активів стрімко падає, а новобудови ростуть. Тож не дивно, що менше, ніж через десять років, «Домодєдово» став практично приватним. Розгорівся скандал. Тамтешні чиновники почали тиснути на «Іст лайн», яка вже шукала нові ринки аналогічного бізнесу. Тому не дивно, що їх погляд упав на аеропорт «Бориспіль». Кандидата на пост керівника шукати не довелося, — він був під руками.

Кримінальні справи вже давно закриті (читачам, правда, цікаво, яким чином). До того ж у п.Шахсуварова в «Іст Лайні» під ногами почала горіти земля. Як свідчить наказ «Росавіанагляду», в 2007 році з 105 поломок повітряних суден в Росії 35 зафіксовано в а/п «Домодєдово». Голова «Росавіанагляду» «за низкий рівень забезпечення обслуговування повітряних суден, обслуговування машин і механізмів» в аеропорту «Домодєдово» вимагав розглянути питання про відповідність займаній посаді управляючого директора з наземного обслуговування, тобто Шахсуварова Б.Р. Мабуть, екс–міністр Вінський, який визначав професійність бажанням зарплати, цього та інших наказів не читав.

Кадри — справа тонка

Цікаво, що екс–керівник Мінтрансу представив майбутнього гендиректора... за місяць до підбиття підсумків конкурсу на заміщення посади. Звідси можна зробити два висновки: або пан Вінський володів даром провидця, або конкурс проводили з грубими порушеннями чинного законодавства. І, можливо, не без матеріальної зацікавленості для самих організаторів.

Пристрасті із призначенням розгорілися, коли стало відомо, що пан Шахсуваров є водночас громадянином двох країн: України та Росії. На грубе порушення вітчизняної Конституції звернули увагу народні депутати, які вимагали не допустити цього призначення. У справу навіть втрутилася СБУ, яка у листі до міністра наводила конкретні факти подвійного громадянства.

Засідання конкурсної комісії запам’яталося тим, що її голова попередив інших членів: голосувати треба тільки за Шахсуварова, оскільки решта кандидатів... не можуть задовольнити Мінтранс. Щоб не допустити випадковостей, засідання зробили відкритим. Утім двоє з членів комісії таки проголосували проти цього фарсу. Але міністр поспішав, і... Шахсуварова у цей же день призначили начальником аеропорту.

Але вже перші кроки на високій посаді нового гендиректора привели до перших серйозних розчарувань. По перше, Б. Шахсуваров «примудрився» швидко посваритись, з ким тільки міг.

Уже за короткий час «зуб» на нового керівника мали Бориспільська районна адміністрація, Бориспільська міська рада, обласна прокуратура, деякі керівники Державіаадміністрації і навіть... Мінтрансу — не кажучи вже про цілу низку керівників державних та недержавних установ і органзацій. Кадрова політика нового шефа викликала неабияке здивування. Так, першим заступником призначили заступника директора магазину безмитної торгівлі «Київріанта». Тим, хто не міг збагнути, як на важливій ділянці роботи може працювати непідготовлена людина, пояснювали: він друг Бориса Рафаїловича. На посаду заступника гендиректора із загальних питань запросили сторонню людину, яка в аеропорту раніше бувала тільки як пасажир. Зате ця людина — депутат облради від Партії регіонів (а раптом вони прийдуть до влади...)

Родичеві депутата Верховної Ради, який ніяк не міг змиритися з призначенням Шахсуварова, він вирішив віддати в управління всі аеропортові парковки. А може, і справді погодиться і замовкне?.. А то всі ці виступи під куполом Ради вже так «дістали» заклопотану людину, що не пожалієш і «золотоносних» парковок.

Фокус директора: перевтілення грошей

Але найбільше талант менеджера пана Шахсуварова проявився на господарчій ниві. Всі авіатори пам’ятають, як влітку 2008 року в Миколаєві Прем’єр–міністр України раптом заявила, що японські кредити з аеропорту «Бориспіль» треба забрати і передати на будівництво Миколаївського мосту. А для столичного аеропорту, мовляв, вже є нові кредитні пропозиції. Саме цю ідею проштовхують представники «Іст лайну», які сплять і бачать, що Україна надасть їм змогу будувати в порту новий пасажирський термінал. Пам’ятаєте їхнє гасло про все державне? І дивна позиція керівника Кабміну виглядає особливо цікаво.

Японці були шоковані, що Україна відмовляється від такого вигідного кредиту. Але проти такого рішення виступили РНБО та навіть деякі міністерства, і уряд так і не наважився на зухвалий дерибан. Втім робота триває. Фахівці переконані, що у Москві, куди так часто виїжджає Борис Рафаїлович, розробляють зовсім інші плани розвитку «Борисполя»: за будь–яку ціну розірвати угоду з японцями та перевести будівництво на «Іст Лайн» або іншу підставну структуру. Останні зустрічі з інвесторами закінчуються такими непротокольними діями, як лайки і... жбурляння папок у японську делегацію. Як наслідок виник скандал, який довелося гасити вже міністерським чиновникам.

Аналогічна ситуація трапилася і з турецькою фірмою «Догуш» — переможцем тендеру на спорудження нового термінального комплексу за японські кредити. Роботи мали початися вже давно, але керівник аеропорту з різних приводів почав затримувати перші платежі. Час іде, і до Євро–2012 залишається вже небагато. Розрахунок простий: загнати аеропорт у глухий кут і збудувати термінал уже на своїх умовах. Турецькі фірми знову звернулися зі скаргою до Мінтрансу, і знову виник скандал. Фа­хівці ж схиляються до думки, що з турецькими фірмами не встиг «домовитися» екс–міністр транспорту.

Ми зуміли знайти й інші вражаючі факти. Як стверджують експерти, тільки через недбале ставлення керівництва «Борисполя» аеропорт втратив 35 млн. доларів США. На рахунках порту в різних українських банках для сплати 25% вартості будівництва терміналу летовище накопичило за останні чотири роки 450 млн. гривень. За курсом 1:5 перед початком кризи ця сума була еквівалентною 90 млн. доларів. Побачивши, що гривня падає, керівництво могло закупити за ці гроші долари або замовити та проплатити підрядникам основного обладнання майбутнього терміналу. Але пан Шахсуваров пішов іншим шляхом. Вірніше, він не пішов нікуди. Тож унаслідок падіння гривні сума «всохлася» до 55 млн. доларів. А таке «недбальство», погодьтеся, дуже вже схоже на цілеспрямовану акцію. Причому жодне КРУ нічого не запідозрить! Деякі фахів­ці схиляються до думки, що, ймовірно, існували домовленості керівництва «Борисполя» з банкірами. Схема може мати такий вигляд: одні не відкликають свої кошти, інші грають ними на біржі та курсовій різниці, а прибутки ділять навпіл.

Схожий трюк із банками керівники «Борисполя» вже робили. В одному з відділень «Промінвестбанку» аеропорт розмістив 50 млн. гривень. Уже після приходу на керівну посаду пана Шахсуварова, коли з’явилися чутки, що «ПІБ» у будь–яку мить може обвалитися, до банку почали надходити листи за підробленим підписом колишнього гендиректора про перерахування тих чи інших сум підставним фірмам.

І хоча відсотки від розміщення коштів почали зменшуватися, на сполох ніхто не забив! Усе закінчилося плачевно — кошти зникли. Але банк вистояв, і все таємне стало явним. Щоправда, Борис Рафаїлович стверджує, що його прямої вини тут нема. Та й справді — за руку його ніхто не впіймав. Втім є й цікава подробиця: зникнення грошей із рахунку виявили не працівники банку, а силові структури. Відкрито кримінальну справу.

Конкуренції — бій!

Очоливши аеропорт, пан Шахсуваров одразу ж вдався до реорганізації виробничого процесу. Одним із перших увагу до себе відчув паливозаправний комплекс. Тоді у ньому працювали фірми «Кребо» (пам’ятаєте, хто її створив?), «Лукавіаойл» та готувалася до початку заправки літаків «АПЗК–ТНК». Тобто існував дієвий конкурентний ринок. Але Борис Рафаїлович достроково розірвав договори, поклавши функцію збереження палива на «Кребо» та аеропорт, а саму заправку — тільки на «Кребо». Решта учасників ринку мусила платити за цю послугу фірмі 250 гривень за тонну при собівартості послуги 50 гривень за тонну! Куди мали йти ще 200 гривень, знають тільки, мабуть, Шахсуваров та фірма «Кребо».

Знову гучні викриття, наслідком яких стали штрафні санкції Антимонопольного комітету в сумі 10 млн. гривень і які цілком лежать на совісті гендиректора. Дійшло до того, що Верховна Рада ухвалила звернення до Президента України, за яке проголосували 332 депутати (!), де просила поставити на місце гендиректора та відновити нормальну конкуренцію у сфері заправки повітряних суден. А Київська обласна прокуратура відкрила кримінальну справу щодо пана Шахсуварова за ознаками корупції та дій на користь приватної структури...

Завжди вважалося, що інженерно–технічний комплекс в аеропорту — найбільш освічений та організований підрозділ. Колись він належав компанії «Авіалінії України», а потім був переданий аеропорту, де у його розвиток вклали величезні кошти: тільки ремонт ангара для технічного обслуговування літаків коштував понад п’ять мільйонів гривень. Сотні тисяч доларів коштувала підготовка інженерно–технічного складу для обслуговування сучасних літаків типу «Боїнг» та «Ейрбас». Пан Шахсуваров вирішив цю службу... ліквідувати, залишивши тільки невеличку групу техніків та інженерів для обслуговування літаків на пероні. Адже, як розповідають у колективі, начальник вважає, що головних бунтарів треба позбуватися насамперед — навіть незважаючи на значні фінансові втрати.

На останні гроші — «жучків»

Але це ще далеко не все. Інформаційно–довідкову службу Борис Рафаїлович передав приватній структурі «Скай–інформ», бари в терміналі для обслуговування бізнес–пасажирів — іншій приватній структурі. Кімнати для пасажирів першого і бізнес–класу з особливо привабливою рентабельністю — фірмі «Київріанта», що її, як ви пам’ятаєте, сам Шахсуваров створив у 90–ті роки. Нині серед колективу поширюються чутки, що готується передача всієї техніки і послуг автобази приватній структурі «Атас». «У вихідні дні, — розповідають працівники, — мабуть, щоб менше людей бачили це, фотографували всю наземну техніку служби спецтранспорту з обслуговування літаків». Як відомо, така процедура є обов’язковою для оцінки майна, яке передається в оренду.

І зовсім шокуючий факт: на тлі кризових явищ в аеропорту, коли обсяги перевезень упали на 16%, аеропорт закупив на 350 тисяч гривень... підслуховувальної апаратури (у народі — «жучків») для негласного і незаконного прослуховування розмов співробітників. У «Борисполі», до речі, діє служба внутрішньої безпеки з 16 працівників, котрі раніше скомпрометували себе як шанувальники алкоголю, порушники трудової дисципліни, але тепер змушені вірою і правдою служити гендиректору. Працівники твердять, що ця служба займається несанкціонованим обшуком кабінетів, стеженням за співробітниками, прослуховуванням їхніх телефонних розмов. Для цих дій навіть спеціально розроблена преміально–заохочувальна­ система оплати. Службі внутрішньої безпеки в аеропорту надані права, яких не мають у нашій країні ні прокуратура, ні міліція, ні СБУ разом узяті.

Утім боятися нинішньому гендиректорові, схоже, нічого: на всі звинувачення він відповідає, що його прикриває «сама Юля!». І наводить убивчий аргумент на свою користь: людина є громадянином двох країн, і ніхто з цим не може нічого вдіяти, навіть СБУ. На підприємстві видано наказ, яким заборонені трудові сімейні династії, які завжди були в пошані й у радянські часи, і в незалежній Україні, й навіть у цивілізованих країнах (наприклад, Японія). Під тиск і переслідування за це потрапила ціла низка працівників підприємства, які десятки років працюють в аеропорту. А головного енергетика підприємства О. Корзуна, який усе життя, тобто більше 30 років, пропрацював в аеропорту, взагалі було звільнено за це з роботи.

На останніх виборах до місцевих рад у Борисполі з 48 депутатів 24 депутатських місця забрав БЮТ. За прогнозами фахівців, діяльність Б. Шахсуварова на посту гендиректора не тільки завдає непоправної шкоди державному аеропорту, а й іміджу самого БЮТ, прикриттям лідера якого він скрізь нахваляється. Неприязнь до гендиректора, а в деяких випадках і ненависть до нього можуть призвести до того, що на наступних виборах за БЮТ голосуватимуть одиниці.

Резюме

Таким чином, підбиваючи підсумки роботи «геніального менеджера» на посаді генерального директора ДМА «Бориспіль» упродовж року, можна зазначити:

1. За цей період аеропортом втрачено, за оцінками фахівців, близько 300 млн. грн. Таких збитків аеропорт не знав за всю історію свого існування.

2. В аеропорту почалася масова передача послуг та окремих його структур у приватні компанії без будь–якої компенсації для держави.

3. На підприємстві широко застосовують антизаконні методи залякування і розправи з працівниками (прослуховування телефонних розмов без санкції прокурора, стеження за «неугодними», незаконні звільнення з роботи, обшуки кабінетів за відсутності їхніх власників, індивідуальні обшуки на прохідних КП і т. ін.).

4. Фінансово–економічні показники підприємства стрімко падають.

5. Будівництво нового пасажирського терміналу до Євро–2012 уже відстає на сім–вісім місяців, що ставить узагалі під сумнів своєчасність його введення, а значить, і проведення цього чемпіонату в місті Києві та Україні в цілому.