Школи Голосіївського району столиці стали домівкою для першого конкурсу дитячої літературної та мистецької творчості на кращий твір, присвячений матері — «Мамо, рідна і кохана». П'ятикласниця Марія Ємець зі школи № 269 подала на конкурс такий вірш:
Всі матері, мов зорі, що вказують дорогу.
Матуся допоможе здобути перемогу.
У різних ситуаціях бурхливого життя
Матуся відчуває всі наші почуття.
І у лиху годину надасть нам допомогу —
Матуся прокладає життєву нам дорогу!
Конкурс започаткував Міжнародний благодійний фонд «Світове партнерство», за сприяння Голосіївської райдержадміністрації. Преміальний фонд конкурсу склав майже 5 тисяч гривень. Переможців за трьома номінаціями («Кращий поетичний твір», «Кращий прозовий твір», «Кращий портрет мами») визначало компетентне журі, до складу якого входили фахівці: представники управління освіти, письменники, журналісти, вчителі, художники. Усім сподобалися щирість учнівських робіт. Ось витяги з деяких: «Легко любити красивих та добрих, розумних та геніальних. А серце матері любить дитину такою, яка вона є». (Полоцький Владислав). «Рідна моя, кохана, пробач мені всі прикрощі. Просто я не завжди розумію, що і як треба зробити, я росту і помиляюсь. Хочеться зробити якнайкраще, а виходить навпаки. Зачекай, будь ласка, я стану дорослою і, сподіваюся, мудрою. Сподіваюся, що подарую тобі багато радощів. Я тебе дуже люблю». (Осовська Марія, 7 клас, 1-ше місце).
«У шкільному етапі конкурсу брали участь усі охочі. І перлинки були навіть серед тих, хто раніше ніде себе не відзначив», — каже директор СШ № 85 Тетяна Федулова. А керівник проекту Олександр Шараєвський розповів: «Нас вразило, що в конкурсі взяли участь не тільки учні 5—8 класів, як передбачалося, а й учні молодшої школи та старшокласники. Тобто коло учасників значно розширилося, і це є свідченням того, що конкурс зацікавив школярів. У планах нашого фонду зробити цей конкурс всеукраїнським».
Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>
«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>
«Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>
...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>
Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>
«Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>
