— Мій дід Іван, котрий мешкав у Саджаві Богородчанського району, ще до війни був дрібним торговцем. У селі його вважали досить поважним чоловіком, який умів відповідати за свої слова і вчинки. У нього було п'ятеро синів, зокрема мій батько, Ігор Іванович. Він з раннього віку професійно займався обслуговуванням побутової техніки. У період горбачовської перебудови організував власну справу — маленьке ремонтне підприємство, згодом — магазинчик площею 20 квадратних метрів у спальному мікрорайоні. Однак такий мініатюрний торговельний заклад, зрозуміло, не робив погоди в місті. Зате батько, котрий нині виконує суто наглядові функції, — генератор ідей, наша підтримка і рушійна сила. Мені як синові дуже цікавою видалася його еволюція в нову систему економічних цінностей. Людям, вихованим у радянському дусі, не просто вийти з-під соціалістичного гіпнозу і зорієнтуватися в нових умовах. Він зумів це зробити і подав нам приклад.