Хреста на них нема...

То буде вже друга спроба хоч якось пошанувати пам’ять українців–«мазепинців» безпосередньо на історичному полі. Першу представники обласних осередків Товариства політв’язнів і репресованих та Українського соборного козацтва «Січ» зробили 8 липня, встановивши п’ятиметровий дерев’яний хрест із написом «Українським козакам, славним лицарям гетьмана Мазепи, від вдячних полтавців». Однак він не простояв тут навіть двох місяців: 5 вересня освячений хрест «викорчували» невідомі вандали. При цьому ще й показово розгорнули бульдозером пісок, який планували використати для облаштування підходів та невеличкого кургану...

Тож наприкінці вересня дводенну панахиду «Молитва за гетьмана Мазепу» з нагоди 300–х роковин від дня смерті видатного державника його полтавським прихильникам довелося відправляти вже на тій «руїні». Тоді ж з’ясувалося: хрест таки знайшовся! Як повідомив власкору «УМ» депутат Тахтаулівської сільради Володимир Зайцев, він на власному автомобілі привіз його з лісового масиву, куди святиню, як звичайнісінький непотріб, викинули затяті українофоби. Останні відвезли масивний хрест за кілька кілометрів та прикидали бур’яном і хмизом. Знайшли його знайомі пана Володимира селяни.

Кому й навіщо в Полтаві знадобився ще один демонстративний «хрестовий похід» проти українського гетьмана? Полтавські «мазепинці» переконані, що в цьому випадку знову залишили свій «почерк» приневолені до такого дикунства БЮТівською міською владою підлеглі їй комунальні служби, як це було зі скандальним знесенням кам’яної стели на місці майбутнього пам’ятника Симону Петлюрі. «Аматори» організувати таку масштабну й недешеву «бульдозерну атаку» просто не змогли б. Саме очолювана БЮТівцем Андрієм Матковським мерія «воює» з Мазепою давно й затято. Чого варте її багатомісячне блокування встановлення, згідно з указом Президента, виготовленого на народні пожертви пам’ятника українському гетьману в центрі Полтави! До речі, й той скромний хрест на околиці прибрали невдовзі після оприлюднення відкритого листа глави держави до міського голови, в якому згадану «війну» названо «виявом «малоросійства», постколоніального мислення та відвертої наруги над гідністю українців». Однак якщо Президенту міська влада Полтави відповіла одразу двома листами, то про встановлення та зникнення «мазепинського» хреста — досі ні пари з уст. Обійшлося тільки скупим коментарем підпорядкованої мерії директорки заповідника: мовляв, на цій території не можна нічого встановлювати без дозволу міської влади... Чому не звернулися до неї з чолобитною ініціатори встановлення хреста?

— Не бачили в цьому жодного сенсу, — каже співголова обласного товариства політв’язнів Володимир Гнітько. — Місце ж для пам’ятника Мазепі в Полтаві у міській раді вже погоджували — і що, де той пам’ятник? Раніше ми зверталися до мерії з проханням посприяти відкриттю в центрі міста бодай меморіальної дошки жертвам Голодомору, від якого Полтавщина постраждала чи не найбільше, та одержали звідти лише відписку. А коли свідки тієї трагедії, активісти громадських організацій самі посадили калиновий гай із нагоди 75–річчя Голодомору, а потім встановили там вісім дерев’яних хрестів, то їх вивезли звідти вже за кілька днів і обнесли те освячене місце будівельним парканом.

Наша газета вже повідомляла, як навесні минулого року представники громадськості Полтави разом із «губернатором» Валерієм Асадчевим посадили той калиновий гай на початку вулиці Шолом–Алейхема, а восени встановили там великі дерев’яні хрести, які символізували загибель від голоду вісьмох членів однієї реальної родини. Та з’ясувалося, що цю ділянку міськрада вже віддала під будівництво синагоги єврейській громаді. На пропозиції не розпалювати пристрасті й таки «розвести» калиновий гай із синагогою у просторі мерія відреагувала звинуваченнями у провокативних діях неважко здогадатися кого. А через чотири дні всі ті хрести також зникли у невідомому напрямку. Містом і досі «гуляють» чутки про те, що згадані хрести насправді розпиляли в одному з ЖЕКів...