«Помаранчева» революція на київському Майдані певною мірою сприяла переоцінці персони столичного голови. Мало–помалу склався міф про те, що київський правитель (ким би він не був) мав реальну можливість впливати на події. Омельченко, мовляв, був «хорошим» і повівся мудро, бо вже не намагався «навести лад» у той спосіб, у який він робив це в 2001–му — під час «України без Кучми». Я суджу про цей міф із запитань, які колеги з інших видань ставлять експертам: як проявить себе Черновецький у випадку, якщо в столиці після президентських виборів почнеться друга революція? На чиєму він тоді буде боці? Відповідаю замість політологів: на своєму. Безумовно, кандидати в президенти це прекрасно розуміють. Але все одно заграватимуть із Черновецьким, бо київський плацдарм є для них надзвичайно важливим, а Черновецький його диригент. Тішить те, що, на думку опитаних «Україною молодою» коментаторів, після виборів Льоні–«Космосу» буде непереливки: переможець і переможені в той чи інший спосіб поквитаються з ним за подвійну чи навіть потрійну гру.