Останнім часом увага до Чорноморського флоту та напруга, пов’язана з російською військовою присутністю на території України, лише зростають. Згадати хоча б резонанс, який спричинило незаконне перевезення російськими військовими бойових ракет по Севастополю. Учора про це говорили за «круглим столом», що відбувся в Києві у Центрі національного відродження.
Борис Кожин, перший командувач Військово–Морських сил України, наголосив: «Із Чорноморським флотом пов’язана одна з найбільших загроз національним інтересам України. Це, по–перше, через відсутність плану виведення ЧФ з України. По–друге, брак орендної плати за базування ЧФ на території України. Теоретично вона (орендна плата), звичайно, є. Але насправді ці 97 млн. доларів — віртуальні гроші. Їх використовують на погашення такого ж віртуального боргу України перед Росією. За моїми підрахунками, враховуючи світові стандарти, щорічна орендна плата за користування ЧФ має дорівнювати 10 млрд. доларів США. Бо тільки земля, на якій перебуває Чорноморський флот, коштує 2 млрд. доларів. І це ті гроші, яких так не вистачає бюджету України, ті гроші, які могли піти на відродження нашої армії».
Пан Кожин — представник Української народної партії — робить висновок, що в таких умовах єдиний вихід для України — вступ до НАТО.
На «круглому столі» також порушували питання щодо дотримання правових норм російською стороною. Так, Георгій Манчуленко, колишній нардеп кількох скликань, екс–секретар парламентського Комітету з питань національної безпеки й оборони, зауважив: «Військові РФ в Україні перебувають ніби у себе вдома. Вони нехтують навіть тими недосконалими нормами, які існують з 1997 року. Взяти до уваги хоча б спецназ у Криму. Навіть одна диверсійна група з чотирьох людей здатна перевернути все догори дригом. І цей об’єкт не обов’язково має перебувати тільки в Криму. Згадайте хоча б введення військ СРСР в Афганістан: тоді така група задушила подушкою президента країни. А після призначення нового «для допомоги трудящим» влада СРСР ввела туди свої війська. Юридичні прорахунки у відносинах із Росією обов’язково дадуть про себе знати», — каже Манчуленко, маючи на увазі як використання сил ЧФ у минулорічній війні Росії проти Грузії, так і можливі колізії на українській території.
«Та й рішення судів, які обов’язкові до виконання на території України, вони також ігнорують», — додає наглядач маяка «Сарич» Юрій Лещенко, відомий спробами повернути Україні навігаційне та гідрографічне майно, незаконно утримуване «чорнофлотцями».
На переконання експертів, всі аргументи, які лунають на підтримку подовження перебування ЧФ у Криму, нічого не варті порівняно із загрозами, які він становить для держави. «Люди, які стверджують, що ЧФ — це робочі місця, заплющують очі на те, що кількість цих місць, не пояснюючи причин, недавно скоротили вдвічі», — стверджує Манчуленко.
Основний месидж, який намагались донести доповідачі на Ярославовому Валу, 9, — що українська влада, насамперед уряд і парламент, боїться щось чинити всупереч російській стороні...