Конкурент для мов міжнародного спілкування
«У нас є текстова мова, є озвучення її слів... Але про третю складову — мову жестів — ми чомусь забуваємо, — каже доктор фізико–математичних наук Юрій Крак. — І дарма! Через жести можна передавати будь–яку інформацію. В усьому світі — від Мексики до Аляски — більшість жестів сприймають однаково». На думку професора, мова рук — це унікальний засіб спілкування з іноземцями. В Європі за допомогою жестів можна, наприклад, купити морозиво, не вивчаючи для цього місцеву мову. Що й казати про українських працівників сфери обслуговування: під час проведення «Євро–2012» або інших міжнародних заходів ці знання їм би знадобилися!
У розвинених країнах ні в кого не виникає питання, навіщо вивчати мову рук. У Конституції Австрії чорним по білому вказано: німецька жестова мова є державною, відтак її вивчають ще у школі. Схоже ставлення до жестів у Чехії, Португалії, Словаччині, Фінляндії, де вона також не обділена державною увагою. В Україні ж її вважають непрестижною та «другосортною» ще з часів Радянського Союзу. Така була державна політика: 1950 року Йосип Сталін назвав глухонімих людей «аномальними та без’язикими», а їхню «ручну» мову — «не мовою і навіть не сурогатом мови».
Унікальний кібер–учитель «мешкає» в Україні
Щоб популяризувати мову жестів, Юрій Крак створив комп’ютерну програму «Українська жестова мова». Вона працює так: користувач обирає будь–яке слово зі списку, після чого робот на екрані комп’ютера показує відповідний жест. Такий «підручник» набагато ефективніший за друкований, адже може продемонструвати жест від початку до кінця. Натомість, друкований посібник здатний показати той самий жест лише фрагментарно.
Робот–дефектолог, який демонструє жести, — особлива гордість розробника програми. «Вчитель» намальований у тривимірній графіці, тобто схожий на героїв сучасних комп’ютерних ігор. Такого робота можна обертати на всі 360 градусів, що дає можливість досконало роздивитися жести з усіх боків. «Крім того, моделлю для створення цього робота стала людина, яка дуже добре знає мову жестів, — розповідає Юрій Крак. — Це викладач столичного університету «КПІ», який здійснює сурдопереклад для групи студентів із вадами слуху. Ми попросили його показати величезну кількість жестів для подальшого копіювання програмою».
Поки що дітище Юрія Крака містить не всі 300 жестів, які існують в українській мові рук, проте базу надалі поповнювамуть та вдосконалюватимуть. Оскільки жестів у десятки разів менше, ніж слів, мову рук не так уже й важко вивчити.
На кібер–диво київського винахідника вже накинули око іноземці, адже аналогів такого електронного підручника сьогодні у світі не існує. Поляки та турки дуже зацікавилися програмою–вчителем та вмовляють науковця розробити відповідні «підручники» для вивчення їхніх жестових мов. Кібернетик від такої співпраці поки що відмовляється: мовляв, дуже багато часу піде на вивчення чужих мов.
Готуйтеся до іспиту з мови рук
Пропозиція Юрія Крака щодо «другої державної» вже відома багатьом чиновникам і «верхівці» Національної академії наук України. Ті ідею начебто схвалюють, проте поки не роблять офіційних кроків назустріч.
Якщо українська мова жестів таки отримає статус державної, каже пан професор, її вивчатимуть у школах та університетах. Відповідно, учні й студенти складатимуть іспити й заліки з мови рук. «Звичайно, у нас не всі сприймуть введення жестової мови з першого дня, — розмірковує Юрій Крак. — Наше суспільство треба дуже добре до цього підготувати».
На Заході держави витрачають на підтримку жестових мов колосальні кошти. Проте у нас, за підрахунками Юрія Крака, така новація великих витрат не потребуватиме. «Якщо підійти до справи розумно, це будуть дріб’язкові кошти, — каже професор. — Введення української мови жестів обійдеться держбюджету приблизно у 5–6 мільйонів гривень». А користь від новації буде відчутною — насамперед зменшиться прірва у спілкуванні між здоровими та глухонімими людьми.
ДО РЕЧІ
Міністр освіти Іван Вакарчук нещодавно підписав наказ «Про введення навчального предмету «Українська жестова мова» у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку». Відтак уже цьогоріч «Українську жестову мову» вивчатимуть у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах для глухих дітей та зі зниженим слухом. Можливо, в недалекому майбутньому її опановуватимуть й учні звичайних шкіл?