Вороги спалили рідну хату

Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького ще довго цікавитиме істориків. І поки поважні мужі ламатимуть голови над тим, хто є хто у тих подіях, під стінами кам’янецької твердині вже п’ятий рік поспіль ламаються справжні мечі. Там відбувається Міжнародний військово–історичний фестиваль «Teрра героїка», метою якого є відтворення подій штурму Кам’янця–Подільського козацько–селянською армією Богдана Хмельницького, що відбувався восени 1653 року. На початку жовтня під стінами фортеці гримлять гармати, іржуть коні, палають будинки, ведуться справжні баталії. На три дні старовинне місто поринає у вир життя XVII століття, втілюючи таким чином мрію багатьох про машину часу.

Подібні фестивалі вже давно стали популярними у світі — Ватерлоо, Бородіно, Грюнвальд тощо. Кам’янець–Подільський став першим українським містом, де почали серйозно займатися військовою реконструкцією. Зацікавлена в цьому й міська влада: скажімо, мер та його оточення особисто долучаються до заходів — відкривають і закривають фестивалі у козацьких строях, пошитих за давніми ескізами. А декілька депутатів міської ради навіть беруть участь у військових баталіях.

Цьогоріч на фестиваль приїхало 22 клуби з Польщі, Чехії, Росії, Словаччини і України. Це люди, які фанатично люблять своє захоплення, присвячуючи цьому значну частину життя. Можливо, на перший погляд здається, що це лише забава для дорослих чоловіків, які вирішили погратися у війну. Насправді для того, щоб стати реконструктором, потрібно досконало вивчити все про епоху, якою зацікавився, вивчати історію, побут, звичаї, мову тощо. Як зауважує голова Департаменту воєнно–культурної антропології при Київському національному університеті ім. Шевченка Олекса Руденко, який є одним із засновників фестивалю, «для когось це минувшина — для нас це події, що відбувалися, ніби вчора».

Старовинне містечко з середньовічною архітектурою ідеально підходить для подібних фестів, але є одна проблема. Наші пращури, які будували цей надійний оборонний пункт, не розраховували, що тут має бути місце для глядачів. Фортеця оточена високими мурами, скелями та річкою з усіх боків, і оглядових майданчиків для декількох тисяч глядачів просто немає. Останні два роки бої проводять біля фортеці на колишніх городах, але й тут не всі охочі можуть добре все роздивитися. До наступного року обіцяють вирішити цю проблему.

Отож під гуркіт гармат та мушкетів козаки, а також їхні союзники, московські стрільці та татари, вступили в бій з польською шляхтою. Поляки озброєні набагато краще, у них є кіннота та більше гармат, але повстанці не збираються здавати своїх позицій і запекло обороняються, внаслідок чого зазнають численних людських втрат. Так має відбуватися за сценарієм. Насправді ж ніхто з воїнів не постраждав, якщо не врахувати двох невдах, одному з яких під час бою вибили зуби, а другого, за давнім козацьким звичаєм, відшмагали різками за пиятику. Драматичності бою надавала пожежа — це «вороги» спалили дерев’яну хатинку. Для «червоного півня» спеціально збудували будиночок. Минулого року пішли димом аж чотири споруди. Цього року вирішили спалити тільки одну, бо густий дим заважає дивитися битву...

Вероніка ВЛАСЮК