Ходить Рибак по городу...

Цього кремезного чоловіка, якому в 72 роки запросто дають шістдесят, знає чи не пів–Тернополя. Передусім — як багаторічного «моржа» і засновника першого в обласному центрі клубу зимового плавання «Нептун». Його «купальний» сезон у місцевих водоймах триває цілий рік. Має безліч грамот та нагород за перемоги у різних видах «моржування», а завдяки гарту в холодній купелі — і відповідне здоров’я. А впродовж кількох останніх років Михайло Федорович прославився ще й завдяки іншому своєму захопленню — вирощуванню гігантських овочів. Як «УМ» уже повідомляла кількома рядками під рубрикою «Рахункова палата», цьогоріч тернополянин Михайло Рибак виростив картоплину–рекордсменку вагою аж кілограм шістсот грамів! А взагалі у його колекції овочів–гігантів уже є, наприклад, 35–кілограмовий гарбуз, майже п’ятикілограмова капустина, 800–грамова морквина, буряк вагою 2300 грамів і редька — 1300, а також помідор, якого цілком вистачило б на салат для кількох чоловік.

А почалася городня «гігантоманія» Михайла Рибака випадково. Коли вийшов на пенсію, став приділяти значно більше уваги і заміській дачі, і невеликому городу біля свого приватного будинку в Тернополі. Згодом увійшов у смак, почав одержувати величезне задоволення від того, аби за кожною рослиною доглядати, як за дитиною. А згодом у нього на грядці виріс справжній велетень–гарбуз, той самий 35–кілограмовий. Зваживши його, Рибак не пошкодував часу і коштів, аби повезти свого гіганта на сільськогосподарську виставку до Києва, де й став номінантом конкурсу «Кращий урожай, зібраний в Україні». На тій же виставці побачив інші результати городницької майстерності, придбав відповідну літературу і вже всерйоз почав цікавитися вирощуванням велетенських овочів. Як наслідок — щороку нові городні рекорди.

Хто вперше бачить його здорованів, спочатку очам своїм не вірить. А потім починаються всілякі недобрі підозри. То люди на наслідки радіації господареві натякають, то думають, що це якісь особливі генетично модифіковані сорти, то закидають, що такі великі овочі тільки від кінської дози хімічних добрив можуть вирости. Подібні звинувачення Михайло Федорович категорично відкидає і завжди пропонує недовірливим перевірити його врожай усіма можливими способами.

Чоловік стверджує, що застосовує лише органічні добрива. Використовує і свої маленькі «ноу–хау». Як–от, наприклад, не просто удобрює землю яєчною шкаралупою, як це роблять багато городників, а попередньо подрібнює її на порошок, відтак підсипає в лунки під час садіння і в міжряддя вже під час росту рослин, при цьому поливаючи водою,щоб краще ввібралося.

На грядках у пана Михайла — чистота й порядок, як у доброї господині у світлиці, жодної бур’янинки ніде не видно, рядки акуратні й просторі, бо він переконаний, що рослини тісноти не люблять. До того ж він уважно слідкує за культурами, і коли помічає серед них такі, що в перспективі можуть вирости більші й плодовитіші за інших, починає посилено їх підживлювати і всіляко «ублажати».

Зрозуміло, що постійно так «бавитися» біля великої кількості картоплі чи інших овочів просто неможливо. Але Михайло Рибак і не вирощує городину для масового продажу — лише для потреб своєї немалої родини. А на ринку продає її, в основному, лише як насіння. Сам каже, що недешево, але, бачачи велетенські овочі, люди купують охоче, бо розуміють, що в даному випадку це вигідно. Є, правда, один момент. Свою велику картоплю Михайло Федорович не раз дарував друзям чи знайомим для посадки, але в них вона навіть при дотриманні всіх «рибаковських» правил чомусь аж така велика не родить. Може, тому, що в інших не вистачає стільки терпіння? А може, справа у надзвичайно потужній позитивній енергетиці самого Рибака, яка завжди відчувається навіть під час звичайної розмови з цим цікавим чоловіком.

МАЙТЕ НА УВАЗІ

Спеціально для читачів «УМ» Михайло Рибак розкрив секрети великих урожаїв картоплі. Передусім він радить дуже рано її садити — за сприятливої погоди можна навіть на початку квітня. Садить не цілими картоплинами, а вирізаними конусами з вічками і обов’язково цими самими вічками догори. При цьому в лунки підсипає мелену яєчну шкаралупу, а потім вважає за найкраще удобрювати розведеним у воді курячим послідом. Для боротьби ж із фітофторою застосовує промивання картоплі у слабкому розчині марганцівки, після чого добре її просушує і аж тоді засипає в підвал на зберігання. Застосовуючи такі прості правила, Михайло Рибак збирає майже по шість мішків із сотки, причому під одним кущем може бути і по кілька майже кілограмових картоплин. До речі, цьогорічна 1600–грамова рекордсменка була відомого сорту «Данко».