Приватизація Одеського припортового заводу може обійтися державі навіть дорожче, ніж про це думали раніше. Компанія «Нортіма», яка перемогла в торгах, але не була офіційно визнана переможцем, планує подавати до суду, у тому числі й на державу Україна. Як повідомив «УМ» представник «Нортіми» Роман Жуган, йдеться не лише про вимогу визнати компанію власником ОПЗ, а й відшкодування матеріальних збитків. А оскільки бізнес–структура позиватиметься до Фонду держмайна, тобто державної організації, то у випадку позитивного рішення суду платитимуть їй із державного бюджету.
Точну суму збитків пан Жуган не назвав, мовляв, «Нортіма» саме підраховує свої втрати. Але, на думку експертів, може йтися про десятки мільйонів гривень. Юристи хоча й прогнозують, що процес може тривати довго, але оцінюють шанси позивача доволі високо. Адже Фонд, який, імовірно, діяв за особистою вказівкою Прем’єр–міністра, допустив надто вже багато помилок. Скажімо, у законодавстві передбачено, що переможця визначає не конкурсна комісія, а ліцитатор. Тобто останній удар молотка й слово «Продано» автоматично визначають щасливчика цього аукціону. А комісія усамітнюється лише для формальності — складання протоколу. Так вимагає положення про проведення аукціонів, і саме так, власне кажучи, заявив, підсумовуючи продаж, ведучий останніх торгів пан Білоцерковець. Зрештою, не підтверджена жодними доказами заява Прем’єр–міністра про змову учасників для суддів не може бути аргументом: як зародилася підозра у змові та які факти має Юлія Володимирівна, суспільству так і не повідомили.
Але й це ще не всі втрати. Економісти вважають, що скандальна приватизація завдала потужного удару по інвестиційному іміджу України. «Для держави, яка дуже гостро потребує інвестицій, ситуація з ОПЗ виглядає катастрофічною, — прокоментував «УМ» директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський. — Вона свідчить, що держава у нас практично недієздатна. І ми програємо не лише перед пересічними інвесторами, а й перед тим же МВФ, іншими фінансовими донорами, які, ухвалюючи рішення про виділення чергового траншу, завжди зважають на нашу непередбачливість».
Економісти стверджують: найгірше, що державна структура змінює правила гри під час самої гри. Адже збагнути логіку заяв Прем’єра, її нехтування заявами Президента надзвичайно важко. Адже коли Банкова попереджала Кабмін, що нині не найкращий час для приватизації, уряд категорично спростовував такі закиди, а Юлія Тимошенко клятвенно заявляла, що особисто гарантує фурор від цього роздержавлення. Перед початком аукціону Прем’єрка твердила, що стартову ціну визначили правильно. Але після того, як стартова ціна упродовж торгів зросла на 25%, одразу ж заявила, що вартість активів ...мізерна. До речі, думку, що 4 млрд. — справедлива ціна, повторювали саме ті чиновники, які нині активно стверджують, що вона занижена: керівник ФДМУ Дмитро Парфененко, депутат Андрій Портнов та ін.. Експерти стверджують: якщо ціна і могла зрости до озвучених Прем’єркою 8—9 млрд. гривень, то тільки у «цілковитій тиші». Тобто без гострих заяв та протистояння з позицією Президента України: гроші, як стверджують бізнесмени, люблять тишу, а не політичні гасла.
Ще дивніше звучить звинувачення Прем’єра, що конкурс несправедливий, бо у ньому взяли участь усього три компанії. Парадокс у тому, що до початку торгів і Юлія Тимошенко, і Дмитро Парфененко публічно заявляли, що цього цілком досить. А вже через годину після аукціону звично поміняли думку.
Нині, як відомо, існує кілька основних версій, чому Юлія Тимошенко так різко змінила свою думку і так активно проштовхувала продаж Припортового. Найголовніша — ОПЗ мав відійти до заздалегідь визначеного власника. Тобто компанії «Азот–сервіс», що входить до сфери інтересів російського «Газпрому». Проти продажу ОПЗ де–факто російській державній монополії, як такого, що може загрожувати національним інтересам, до речі, рішуче виступав глава держави. «За логікою поведінки ми бачили, що є небажаними власниками», — не підтвердив, але й не спростував припущення представник «Нортіми». Аналітики припускають, що росіяни мали придбати Одеський припортовий за ціною, яка практично не відрізнялася від стартової, але їм завадили. І саме цей факт так розлютив Прем’єра.
Продаж ОПЗ усупереч указу Президента та рішенню судів можна вважати свого роду актом самоствердження нинішнього Прем’єра, яка наполягає на своєму навіть усупереч державним інтересам. З іншого боку, ці гроші були потрібні Юлії Володимирівні саме тут і зараз — для фінансування соціальних подарунків електорату напередодні президентських виборів. Президент України Віктор Ющенко вкрай негативно оцінив ідею наповнення бюджету не завдяки здійсненню структурних реформ, а найпростішим шляхом — продажу об’єктів державної власності.
...Найсмішніше та найсумніше водночас у цій ситуації — поведінка очільника нинішнього Кабміну: Юлія Тимошенко відтепер намагатиметься скасувати приватизацію, якої вона так шалено хотіла і так старанно добивалася. Скільки коштуватиме такий розворот на 180 градусів, країна ще довідається.
А ТИМ ЧАСОМ
За неофіційною інформацією, між Прем’єр–міністром Юлією Тимошенко та виконувачем обов’язків Фонду держмайна України Дмитром Парфененком триває стан «війни». Стверджується, нібито за командою очільника уряду керівництво Фонду просили... не використовувати два головні атрибути аукціону: молоток ліцитатора та команду «Продано!». Адже, з юридичного боку, саме ці моменти визначають переможця торгів і є основним аргументом у випадку розгляду справи у суді. Тобто Юлія Тимошенко планувала у порушення всіх норм проведення аукціону і справді використати дорадчу кімнату — треба розуміти, для затвердження заздалегідь підготовленого рішення. Та організувати пародію на аукціон у Фонді не ризикнули: удар молотка таки пролунав, і тепер юристи Кабміну не мають жодного правового важеля, аби скасувати результати торгів — чим і викликали на себе гнів Прем’єра.
Такий розвиток подій ще раз підтверджує здогадку, що її висловлювали ще до початку торгів, мовляв, ОПЗ не продають, а передають у «добрі руки». Президент України Віктор Ющенко навіть порівняв торги із приватизацією «Криворіжсталі», яку йому вдалося скасувати.