Синтетичні харчі,

Лікарі все частіше говорять про зниження імунітету і підвищення захворюваності людей. Що відбувається? А все дуже просто. До жахливої екології додалася індивідуальна економія на власному здоров’ї. Адже, купуючи продукти в супермаркетах, дуже часто українці наражаються на загрозу здоров’ю. Бо виробники, прагнучи мати прибутки й одночасно здешевлюючи виробництво продукції, почали готувати продукти з «сюрпризами», що шифруються буквою Е.

Харчові абетка й математика

Барвники — це Е від 100 до 199. Ними фарбують сири, практично всі ковбасні та кондитерські вироби, морозиво, цукерки, напої. З медичної точки зору, барвники є причиною харчової алергії, а також провокують захворювання щитовидної залози.

Консерванти — це Е 200–299. Речовини, що збільшують термін зберігання продуктів, але є причиною алергійних і запальних реакцій, головного болю, печінкових колік, роздратованості і втоми. Деякі Е із третьої сотні — причина отруєнь і провокатори злоякісних новоутворень.

Що стосується антиокислювачів, то вони сповільнюють окислювальний процес у жирових емульсіях. Це Е від 300 до 399. Вони особливо небезпечні для алергіків та астматиків. Такий собі Е 320, наприклад, затримує воду в організмі й підвищує вміст холестерину.

Загусники і стабілізатори — Е400—499 — додають у продукти з пониженою жирністю: майонези, йогурти. Дієтологи застерігають, що ці речовини можуть спровокувати хвороби травної системи.

Емульгатори — Е від 500 до 599 — створюють однорідну суміш із продуктів, які не змішуються, наприклад, води і масла. Проте емульгатори мають властивість перевантажувати печінку і бути причиною розладів шлунка.

Підсилювачі смаку — Е від 600 до 699. Приміром, глутамат натрію із цієї когорти є причиною головного болю, підвищення серцебиття і появи температури, слабкості у м’язах.

Підсолоджувачі–розрихлювачі — Е від 900 до 999. Як і підсилювачі смаку, підсолоджувачі (аспартам, цикламат, сахарин тощо) дуже вигідні для виробників. Наприклад, щоб отримати однакової солодкості смак аспартаму потрібно у 200 разів менше, ніж звичайного цукру, сахарину (Е954) — у 500 разів менше, сукрелози (Е955) — у 600 разів, а туаматину (Е957) — у 200 000 разів!

Якщо уважніше вивчити інформацію про підсолоджувач аспартам, то виявиться, що при температурі 30 градусів він починає розпадатися на метиловий спирт і формальдегід, який є дуже сильним канцерогеном.

До речі, підсолоджувачі широко використовують у виробництві напоїв, які насправді розпалюють апетит і є причиною спраги, а не вгамовують її. А людям із порушеннями обміну речовин, захворюваннями серцево–судинної системи підсолоджувачі взагалі протипоказані.

Звичайно, мінімальні дози всіх Е — допустимі для вжитку. Проте спеціалісти попереджають, що на кожному продукті треба уважно вивчати список Е. Якщо в ньому більше трьох–п’яти найменувань, то слід замислитися, чи не загрожує такий сумарний «мінімум» вашому здоров’ю?

Чому на м’ясо не сідають мухи?

Тепер розглянемо окремі види продуктів. Візьмемо спочатку ковбаси. Не новина, що виробники ковбасних виробів у вихідну сировину додають різні хімічні ароматизатори, підсилювачі смаку або соєвий ізолят. Запроваджуючи власні технічні умови, м’ясокомбінати використовують для виробництва ковбас сою. Цей м’ясозамінник дає великі прибутки, адже один кілограм сої дешевший за м’ясо, ще й вбирає п’ять–шість літрів води, яка збільшує масу. Коли порушують питання про затвердження державних стандартів на виробництво ковбас, то його відразу лобіюють, прикриваючись тим, що це призведе до скорочення робочих місць (!). Коли вкорочуються здоров’я та життя — це не так помітно.

Член президії Українського товариства онкологів Вілен Степула розкрив рецепт деяких ковбасних виробів, які найчастіше купують у нашій державі. Так, у сосисках може бути до 45 відсотків емульсії, четвертина — соєвого білка, 5 відсотків борошна, крохмалю і 5 відсотків смакових добавок, і тільки 20—22 відсотки м’ясного матеріалу. У сардельках: 35 відсотків — емульсії, 30 — соєвого білка, 15 — м’ясного матеріалу, 10 — пташиного м’яса, по 5 — борошна, крохмалю та смакових добавок. До речі, емульсія — це взагалі субпродукти, але в них дуже часто потрапляють відходи м’ясовиробництва. Їх розмелюють і готують «кашу».

Навіть, здавалося б, натуральне м’ясо не є зовсім безпечним. Користуючись безконтрольністю влади, оптові продавці шинки чи окісту підфарбовують його, витримуючи у шкідливому чадному газі. Дрібні торгівці підфарбовують м’ясо аж ніяк не корисним фуксином. Часто у воду, якою наморожують тушу тварини, додають антибіотики. На оброблене у такий спосіб м’ясо навіть мухи не сідають! У м’ясо вводять також агент, що зберігає його свіжий вигляд, додає вагу і запобігає обвітрюванню.

Про сіре і біле

Раніше харчові продукти загортали у сірий папір. І це було екологічно безпечно. Тепер загортають у білий папір, а він — це відбілений хлором сірий. Тобто у папері є токсичні хлорорганічні сполуки, які можуть переходити з упаковки у жирні продукти (масло, ковбасу, сир). Тому не варто загортати у білий папір навіть бутерброди.

А що пластикові пляшки? Пластик — це, зокрема, і отрутохімікати. Особливо небезпечні бісфенол А і фтолати, про кількісний вміст яких у пляшках можуть сказати лише висококваліфіковані експерти. Ці речовини подібні до жіночих гормонів–естрогенів. Нагромадження їх в організмі може провокувати появу хвороб у потомства нинішніх споживачів. Якщо вагітна жінка постійно пила воду або сік із пляшок, до складу яких входили бісфенол і фталати, то існує велика ймовірність того, що дитина матиме проблеми з розвитком статевої системи. Тому краще купувати продукти у скляній пляшці або банці, відмовившись від небезпечних пластиків.

Спеціалісти також попереджають, що в м’ясі, рибі, м’яких сирах і овочах, упакованих у вакуумний поліетилен, у безкисневому середовищі можуть швидко з’явитися хвороботворні мікроби. Тому уважно придивляйтеся до термінів зберігання цих продуктів.

Тож чи може бути здоровою нація, якщо вона споживає практично синтетичний продукт? Повсякденна роздратованість, хворобливість, невпевненість у завтрашньому дні, значне зниження імунітету, депресивність — це наслідки й неякісного харчування. Навіть якщо людина хоче дізнатися, що ж їй пропонують виробники, то інформація про ін­гредієнти або зовсім відсутня, або написана таким дрібним шрифтом, що розібрати не можна навіть зі збільшувальним склом.

Степан ГЕНИК
професор
Івано–Франківськ

ОЦІНКА ЕКСПЕРТА

Валентин БЕЗРУКИЙ,
керівник Центру незалежних споживчих експертиз «Тест»:

— Було б дивно, якби люди у ХХІ столітті не використовували харчових добавок. Харчові добавки є різні: від нейтральних до особливо небезпечних, які шкідливі для здоров’я і заборонені для використання у харчовій промисловості. Проте всі Е сприймати як страшилки не варто. Людина може вмерти, якщо з’їсть 40 грамів звичайної солі. Але ж стільки ніхто її не їсть. Так і з багатьма харчовими добавками — якщо людина не перевищує певні рівні споживання, то нічого жахливого не відбувається.

Споживач, якщо хоче їсти якісну їжу, має уважно вивчати маркування. На упаковці є інформація, зокрема, про складники продукту та терміни зберігання. Є два основні правила, що вирізняють малонашпиговану різними консервантами продукцію. По–перше, і молокопродукти, і ковбасні вироби, і хлібобулочні, які виробляють за дідівськими способами вдома, як правило, нетривалого зберігання. Якщо така промислово вироблена продукція — у класичній упаковці — може зберігатися місяць чи два, значить, у неї додають для подовження терміну придатності певні консерванти. У сирі та молоці їх зовсім немає. Проте це не означає, що молоко тривалого зберігання неякісне. Зберігати такий продукт до чотирьох місяців дає можливість ультрапастеризація і септичне упакування. По–друге, треба реалістично сприймати ціни. На жаль, не завжди найдорожча продукція найякісніша. Проте однозначно можна сказати, що лише мінімальним може бути вміст справжнього м’яса у ковбасі за 12 чи навіть 20 гривень. А найімовірніше, така продукція лише ковбасою пахне.

Або візьмемо сосиски. Відповідно до маркування виробників, термін придатності вагових — 10—15 діб, запакованих у вакуумні упаковки — до 30 днів. Зрозуміло, що зовсім без харчових добавок ці вироби не можуть бути. Сосиски підозрілої свіжості чи й зовсім несвіжі мають липку вологу оболочку, що покрита, якщо уважно подивитися, слизом чи пліснявою. Такого вигляду сосиски і пахнуть несмачно: кислувато–затхло. Проте і свіжі ковбаски для споживачів найчастіше залишаються загадкою: бо визначити, скільки в них сої, крохмалю й борошна, можна тільки з допомогою спеціальних досліджень. У ковбасах можна знайти, наприклад, не задекларовані на упакуванні каррагінани — Е407. Цю добавку отримують із червоних морських водоростей. Вона покращує структуру ковбас і навіть збільшує вихід готової продукції. Проте каррагінани — аж ніяк не м’ясо. До речі, якщо нашпигувати Е407 власне шматок м’яса, то виглядатиме воно соковитішим і «пишнішим».