Уся надія на тростину

Як уже писала «УМ», цьогорічний дефіцит солодкого піску в уряді так і не визнали — знайшли необхідні відмовки про змову виробників та достатні запаси в Держрезерві. Однак уже наступного року й такими аргументами замилити очі буде нікому: якщо не вжити термінових заходів, посівні площі знову скоротяться, тож буряку, а відповідно й цукру, також поменшає. При цьому за відсутності перехідних запасів піску єдиний вихід держави — імпорт.

Дотації. Відтепер гнучкі

Цьогоріч Україна скоротила посіви під цукровим буряком до 327 тисяч гектарів, що майже на 14 відсотків менше порівняно з минулим роком. І якщо нічого не вдіяти — посівні площі скорочуватимуться й надалі, загрожуючи країні дефіцитом солодкого продукту.

Щоб наступного року «погрози» не здійснились — цукровим буряком треба засіяти на 100 тисяч гектарів більше, ніж цьогоріч: замість 330 тисяч — майже 450 тисяч гектарів. І зробити це буде не просто — треба заохотити агропідприєм­ства збільшувати посівні площі. Довго не роздумуючи, очільниця Кабінету Міністрів Юлія Тимошенко зібрала на нараду всіх представників цукрової галузі, дістала весь арсенал аргументів і спробувала пообіцяти якнайбільше.

Найперше, чим вирішила переконувати, — грошима, а точніше — дотаціями з держбюджету. Про необхідність їхнього збільшення виробники заявляли не раз. Зокрема, в Національній асоціації цукровиробників «Укрцукор» просили збільшити дотації на наступний рік удвічі: з цьогорічних 750 гривень за гектар посівів до 1500 гривень. «Це необхідно для стимулювання виробництва цукру, щоб не допустити виникнення цукрової кризи у 2010 році», — відзначив голова правління «Укрцукор» Микола Ярчук. Він переконаний, що без такої підтримки аграрії скоротять посівні площі під буряком, і потребу в цукрі Україні доведеться перекривати виключно за рахунок імпорту.

Однак замість того, щоб у черговий раз «банально» збільшувати обсяги дотацій, урядовці вирішили змінити сам механізм їхнього виділення. «Досі в Україні не існувало простих і зрозумілих схем підтримки цукрової галузі», — заявила Юлія Тимошенко. Через це, за її словами, виробництво цукру упало втричі, і замість потрібних для споживання двох мільйонів тонн заводи варять тільки півтора мільйона.

Тож до кінця цього року дотації будуть виплачуватися «по–старому» — в розмірі 750 гривень за кожен засіяний гектар. Саме з цією метою минулого тижня Кабінет Міністрів виділив із Стабілізаційного фонду понад 219 мільйонів гривень.

Проте уже з наступного року дотації нараховуватимуться згідно з «гнучким графіком». «Будемо працювати за відпрацьованою моделлю, коли залежно від ефективності вирощування цукрового буряку буде й дотація. А не так, як зараз: чим краще вирощуєш, тим менша дотація. Буде навпаки: чим краще вирощуєш, тим дотація більша. Значить, зовсім інша концепція підходу буде у нас», — пояснила Юлія Тимошенко. Відповідну постанову Прем’єрка пообіцяла прийняти на найближчому засіданні уряду.

Експерти ж досить критично оцінюють вклад дотацій у збільшення посівних площ, мовляв, вони можуть лише гіпотетично заохотити селян сіяти більше буряку. «Але насправді скорочення посівних площ — це тенденція, що спостерігається останніми роками. І я не думаю, що новий підхід у виплаті дотації суттєво вплине на посівні площі», — вважає аграрний експерт агентства «ААА» Марія Колесник.

Тростина вже за порогом

Проте самими лише дотаціями очільниця уряду не обмежилась: із наступного року обіцяє й кредити здешевити, й техніку у лізинг під державні гарантії давати. Окрім того, урядовці пообіцяли подолати ще одну проблему — дорогий газ, який становить третину ціни на продукт і «тисне» на затрати виробників. «Виробництво цукру з кожним роком стає все менш рентабельним, адже вартість енергоносіїв (і в першу чергу саме газу) зростає швидше, ніж вартість самої продукції», — відзначив голова «Укрцукру».

Здешевлювати кубометр «блакитного палива» уряд планує вже з цього року. «На нас­тупному урядовому засіданні ми приймемо рішення про здешевлення природного газу для цукрових заводів уже на цей сезон», — безапеляційно пообіцяла очільниця уряду. Проте міністри вирішили цим не обмежуватись: збираються «заохочувати» модернізацію та реструктуризацію цукрових заводів, щоб вони паралельно з цукром ще й виробляли та використовували біогаз. «У вас усе є на цукрових заводах, щоб виробляти біогаз. Для відповідного переобладнання заводу потрібен один рік», — підрахувала Юлія Тимошенко.

Усі ці кроки мають поліпшити ситуацію на ринку. Проте лише частково і лише вертикально інтегрованим підприємствам, які й буряк вирощують, і цукор виробляють. «Дешевий газ допоможе зменшити витрати заводів — саме цукровим компаніям. Проте від цього цукру не побільшає, адже селянам досі значно вигідніше сіяти ріпак, соняшник, пшеницю і будь–що інше, проте не цукровий буряк», — відзначила Марія Колесник.

Ще один козир розкрив міністр аграрної політики Юрій Мельник. «Аграрному фонду треба переглянути рівень мінімальних закупівельних цін на цукровий буряк і цукор. Звичайно, з урахуванням фактів виплати дотацій та ціни на газ, який будуть отримувати цукрові заводи», — додав він.

Експерти до ініціативи поставилися досить скептично. Адже, з одного боку, збільшення мінімальних цін дійсно може заохотити аграріїв. Проте з іншого — призведе до подорожчання солодкого піску. «Внаслідок цього цукор буде удвічі дорожчим. Адже якщо починати збільшувати на щось ціну, яка закладена у собівартості, то відповідно ціна зросте й на кінцевий продукт», — пояснює експерт агентства «ААА». Однак до кінця року її навряд чи переглянуть. «Сумніваюсь, що хтось це зробить. Особливо напередодні президентських виборів — соціальний фактор теж треба враховувати», — додає Марія Колесник.

Проте обійтися лише цими кроками навряд чи вдасться: якщо внаслідок упровадження запропонованих Кабміном заходів посівні площі таки вдасться збільшити, то не набагато. Як наслідок, самотужки забезпечити країну необхідними 2—2,2 млн. тонн цукру українські виробники не зможуть — доведеться ввозити тростину. «Звичайно ж, якщо у нас є нестача у виробництві — цукор необхідно завозити. Треба буде імпортувати близько півмільйона тонн цього продукту», — підсумувала Марія Колесник.

ДО РЕЧІ...

Мінекономіки виступило з ініціативою переглянути порядок розподілу квоти на імпорт цукру–сирцю в Україну наступного року. Згідно з постановою Мінекономіки, квоти на ввезення цукру розподіляються залежно від того, скільки та чи інша країна імпортувала в попередньому році. Однак цього року такий механізм розподілу провалився, оскільки нині цукор–сирець в Україну не ввозився.

Тож у Мінекономіки пропонують такий вихід: наступного року 80 відсотків квоти на імпорт цукру–сирцю відійде країнам, які постачали цей продукт до України в 2001, 2003 та 2004 роках. А решта — ще 20 відсотків — новим країнам–постачальникам.