Обпалені долею

Лікарі Черкаського обласного опікового центру рятують двох малих братів із села Кедина Гора Золотоніського району — восьмирічного Ярослава Самохвала та на рік старшого від нього Валентина Самохвала. Доки п’яна мати спала в сусідній кімнаті, її голодні сини варили паяльною лампою собі макарони. Лампа вибухнула, і діти запалали, наче смолоскипи. У реанімацію потрапили не тільки вони, а ще й сусідський хлопчик Костя Гай, який у ту мить опнився поруч. У всіх дітей — страшні опіки.

«Із дітей шкіра облазила, наче вода стікала»

«Я працювала в магазині, коли мені подзвонили люди і повідомили, що в селі горить квартира. Я схопила аерозоль (проти опіків. — Ред.) і помчала туди. А там діти обпалені бігають, кричать від болю. Найменшенький Ярослав, якого обпекло найбільше, навіть не плакав, а мовчав. Тільки попросив пити. Я дала кефіру. Він випив та й каже: «Тьотю, заберіть до себе додому нашу маму, будь ласка!». Ви уявляєте, дитина в такому жахливому стані і турбується про матір», — розповідає «Україні молодій» місцева жителька Лариса Строкань. Вона — депутат Коробівської сільської ради, до якої входить і село Кедина Гора, тож про неблагополучну сім’ю, де виховуються ці хлопчики, добре знає. Жінка зізнається, що після пережитого жаху три дні не могла спати.

Сільський голова Коробівки Сергій Сало додає, що «сам був шокований побаченим: із дітей шкіра облазила, наче вода стікала». Він каже, що на крики хлопчиків збіглися люди. Кожен рятував малих від опіків, хто чим міг і як міг. Він сам привіз балончик із протиопіковою пінкою та облив нею дітей.

Як з’ясувалося, біда з дітьми трапилася в рідних стінах. Того дня Валентин та Ярослав взяли в магазині пачку макаронів. У борг. А після п’ятої вечора заходилися готувати їжу. За борги в їхній квартирі вже рік як відключено електрику. Тож голодні діти замість електроплити використовували паяльну лампу. У селі підозрюють, що малі не вперше готували їжу таким чином, але раніше біда обходила братів стороною. Цього ж разу паяльна лампа, у якій був цілий літр бензину, вибухнула, обшпаривши дітей пекучим вогнем. Постраждали не лише двоє братів, а й десятирічний сусід Костя. Але найбільше дісталося Ярославу.

Це неймовірно, але в мить такого кошмару в хаті була й мати братиків — 29–річна Оксана Самохвал. Люди кажуть, що вона спокійно спала в іншій кімнаті. Припускають, була п’яна. Жінка отямилася тільки тоді, коли її діти з палаючим одягом і шкірою вибігли на вулицю, волаючи від болю нелюдським голосом...

«Ці братики — справжні страждальці»

Оксана Самохвал переїхала в Кедину Гору з Черкас, придбавши в одному з будинків двокімнатну квартиру на другому поверсі. Батько дітей помер, ще коли родина мешкала в обласному центрі, тож мати виховувала хлопчиків самотужки. Вона безробітна, небайдужа до спиртного і веде аморальний спосіб життя. Сім’я живе на ті мізерні гроші, які держава виплачує на двох неповнолітніх дітей. У селі розповідають, що Оксанині діти були вічно голодні й самі дбають про своє виживання. Улітку харчувалися грушами та яблуками. Небайдужі односельці їх нерідко підгодовували. Їжу хлопчики несли додому, ділилися нею з матір’ю. Приходили в магазин до Лариси Строкань і просили харчі в борг.

«Ці братики — справжні страждальці. І непогані ж хлопчики ростуть», — зітхає пані Лариса та пригадує, як другого дня після трагічного випадку з дітьми застала їхню матір удома і запитала, чому та не в лікарні, біля синів. Оксана Самохвал відповіла, що в неї «немає за що їхати». Лариса Строкань каже, що витягла з кишені свої гроші і дала на поїздку. Вона переконана, що «цій матері байдуже до своїх дітей». Проте діти неймовірно люблять свою непутящу матір. Це підтверджує і Юлія Зосименко, головний спеціаліст служби у справах сім’ї Золотоніської райдержадміністрації. За її словами, сім’я Оксани Самохвал стоїть на обліку як неблагополучна. Саму матір двічі притягували до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов’язків. У березні цього року, коли брати після канікул не прийшли до школи, директор навчального закладу та голова сільської ради поїхали до них додому. Тоді з’ясувалося, що хлопчики самі вдома, а мати невідомо куди повіялася. Діти сиділи в холодній, брудній і незатишній квартирі. Постільна білизна, якщо її можна так назвати, була тільки на материному ліжку, а хлопчики спали на старезному дивані в якомусь лахмітті. Діти хотіли їсти, а в квартирі не було ані крихти хліба. Братиків забрали до школи й нагодували, а потім спільними зусиллями прилаштували в притулок.

«Коли керівник нашої служби Ніна Іванівна Власенко відвозила Ярослава та Валентина до притулку, то купила їм кефір та по великій булці. Діти з’їли все миттю, такі голодні були», — розповідає пані Юлія. Вона пригадує, що хлопчики потім дуже просилися з притулку додому, усіх переконували, що «мама у нас хороша, постійно варить нам різні каші». Мати справді пообіцяла виправитися. Тому дітей їй повернули. До речі, влітку районна влада прилаштувала братів у санаторій, аби вони хоч трохи оздоровилися. Адже хлопчики такі худенькі та маленькі на зріст, що ніколи не скажеш, що їм вісім та дев’ять років. Видно, що недоїдали постійно...

Односельці молять Бога, аби Ярослав вижив

Медики швидко зреагували на виклик, доправивши всіх трьох обпечених хлопчиків із Кединої Гори до Золотоніської лікарні. Але через важкий стан постраждалих того ж дня терміново госпіталізували до Черкаського обласного опікового центру.

«Ярослав був дуже «тяжкий», опіки його тіла становили 70 відсотків. У дитини обгоріло практично все — обличчя, руки, ноги, тулуб. Менше постраждав його брат Валентин, у якого було 11% опіків тіла, і сусідський хлопчик Костя, у якого було 5% опіків», — пригадує опіковий хірург Черкаського обласного опікового центру Володимир Красюк. Він перевозив обпалених дітей до Черкас близько півночі. Усіх трьох хлопчиків черкаські медики терміново прооперували. У постраждалих дітей видалили мертві тканини та закрили рани на тілі спеціально обробленою свинячою шкірою.

Зрозумівши, з якої родини надійшли діти, лікарі опікового центру звернулися до черкащан через місцевий телеканал і попросили допомоги у донорів та спонсорів. Адже малим була потрібна кров і кошти на придбання дорогих медикаментів. Володимир Красюк каже, що центр уже не вперше просить підтримки у городян. І дуже приємно, що в Черкасах люди «не всі зачерствіли і відгукуються на чужу біду — здають кров та приносять на ліки гроші». До речі, кров для постраждалих дітей доставили не тільки з Черкаської станції переливання крові, а й із Золотоноші, де тамтешні донори також здавали кров для порятунку обпечених пацієнтів. Коштами допомогли і в рідній школі, де навчалися діти, і в рідному селі. Односельці спочатку гуртом зібрали 19 тисяч гривень, а потім — ще 10 тисяч. У Кединій Горі зізнаються, що дуже переживають за дітей, особливо за життя Ярослава. Молять Бога, аби хлопчик вижив.

Нині, після проведених операцій, постраждалі хлопчики проходять інтенсивну терапію в опіковому центрі. Є перші результати. Сусідського хлопчика Костю Гая, у якого були обпечені руки, щойно виписали додому. Краще стає і старшому із братів Самохвалів — Валентину. Хлопчик одужує. Значно гірші справи у Ярослава: він у реанімації. Як повідомив «УМ» опіковий хірург Володимир Красюк, хлопчикові було видалено біля 50% шкіри, його стан тяжкий, але стабільний.

«Це просто волаючий випадок. Діти готують їжу на паяльній лампі, а мати спить у сусідній кімнаті. І це повсякденність у сім’ї», — обурюється завідуючий опіковим центром Володимир Цапенко. Він каже, що 45% дітей, які надходять до Черкаського обласного опікового центру, потрапляють у біду саме через недогляд батьків та неналежне виконання батьківських обов’язків. Торік лікарям довелося рятувати 148 дітей, цього року — вже 129.

«У нас зараз лежить трирічний хлопчик. Його мати зняла з плити відро з гарячою водою, а малий у нього сів. Обпік спину, сідниці, статеві органи. Іншу дитину привезли з обпеченим лицем. Вона повзала по хаті й потягла на себе чашку з окропом. Цього могло не трапитися, аби батьки доглядали за ними як треба», — додає лікар Володимир Красюк.

Медики опікового центру кажуть, що навіть при повноцінному лікуванні немає гарантії одужання Ярослава. Бо, не дай Боже, організм дасть слабину або в ньому проявляться вроджені проблеми. Взагалі діти до 12 років дуже важко переносять настільки масштабні опіки. Не виключено, що Ярославу доведеться робити ще одну операцію. До того ж, у малого залишилось обмаль своєї шкіри, яку можна пересадити. А поки щоденне лікування цього маленького пацієнта коштує більше тисячі гривень. І скільки триватиме період одужання братів — невідомо. Тож на їхнє лікування ще потрібні кошти. Тому лікарі розповсюдили в черкаських ЗМІ прохання про допомогу — заклик до всіх небайдужих людей допомогти восьмирічному Ярославу та дев’ятирічному Валентину. «УМ» приєднується до цієї справи і теж повідомляє добрим людям, що кошти можна перераховувати на р/р 35426004002217 МФО 854018 ГУДКУ в Черкаській області код 02004947 в Першу міську лікарню, на базі якої функціонує обласний опіковий центр, для Самохвала Ярослава та Самохвала Валентина, або телефонувати в реанімацію за номером (0472) 45–28–69.

А ТИМ ЧАСОМ...

«УМ» з’ясувала, що горе–мати не має бажання сидіти в лікарні біля дітей. Якось прийшла п’яна, то лікарі її випровадили. Наразі вирішують питання про позбавлення жінки батьківських прав.

ДО РЕЧІ

До Черкас, де тепер лікуються брати Самохвали, приїжджала професор із Київського опікового центру. Після проведених консультацій черкаські лікарі, у практиці яких є порятунок людей із 70% глибоких опіків тіла й 90% поверхневих,  постійно узгоджують із нею процес лікування постраждалих від вогню дітей.