Ліквідатори монополії

Багаторазові освідчення Прем’єр–міністра в любові та запевнення про підтримку бізнесу так і залишились лише словами. На бізнесі як заробляли, так заробляють і досі. Цього разу — прикриваючись збором та утилізацією використаної упаковки. І навіть указ Президента — недостатньо переконливий аргумент для уряду, щоб припинити незаконну діяльність.

Штампик — на мільйон

«Разом із вами ми розпочали розчищення багаторічних регуляторних «завалів» для того, щоб серце економіки — підприємництво — билося потужно і ритмічно. Я, як Прем’єр–міністр, обіцяю зробити все від мене залежне, щоб чиновники більше не заважали підприємцям працювати, а лише допомагали», — саме такими словами Юлія Тимошенко привітала український бізнес із Днем підприємництва. Таким чином Прем’єрка намагалася заробити перед­виборчі очки — однак наспраді все виявляється значно прозаїчніше.

«Доїння» бізнесу було зроблене цілеспрямовано та продумано. Як уже писала «УМ» — 26 липня 2001 року було прийнято постанову Кабміну, яка зобов’язала всіх імпортерів співпрацювати з єдиною компанією «Укрекокомресурси», що підпорядкована уряду. Таким чином уряд створив монополіста у галузі надання послуг щодо збирання та утилізації використаної упаковки, фактично позбавивши роботи близько 1,8 тисячі спеціалізованих компаній. Та цим урядовці не обмежились — уже у травні 2009 року спільний наказ Міністерств природи, економіки та Державної митниці запровадив таку систему, що практично паралізувала роботу імпортерів. За нововведенням, перш ніж розмитнити багаж, треба було: по–перше, підписати договір про співпрацю з компанією «Укрекокомресурси»; по–друге, підготувати спеціальну відомість про облік та розрахунок упаковки, в якій імпортуються товари; по–третє, заплатити цій компанії гроші.

Самі виробники не проти платити за послуги зі збирання та утилізації використаного пакування — це світова практика, яка не викликає жодних заперечень. Проте в українських варіаціях «питань» аж забагато: мало того що урядовці вимагають перерахувати кошти авансом. Вони ще й змушують сплачувати кошти за організацію послуг щодо збирання та утилізації всього 100–відсоткового обсягу тари та пакування, що розповсюджується на ринку України. І таким чином суперечать самі собі: адже вимоги відповідної постанови передбачають, що виконання норм утилізації на 2009 рік мусить бути на рівні 25 відсотків загальної маси упаковки, використаної в Україні.

Проте навіть за таких умов імпортери платили б. Проте цими «формальностями» урядовці не обмежилися: спільний наказ міністерств побудував систему ввозу вантажів таким чином, що перш ніж заплатити, необхідно підготувати спеціальну відомість про облік та розрахунок упаковки, схожу на колишній «аркуш пакування». Проте в новому документі треба не тільки вказати за видами упаковки різницю між брутто й нетто. Тепер вони вимагають додатково вказати вагу споживчої упаковки, в якій міститься товар для споживання.

Наприклад, якщо ввозиться кава, то необхідно не тільки вказати за видами упаковки різницю між брутто і нетто. Необхідно також вказати вагу споживчої упаковки, тобто виміряти чи розрахувати окремо вагу кожної баночки, кришечки чи етикетки. «Проте в супровідних документах, згідно з правилами СОТ, зазначається тільки різниця між брутто і нетто. Щоб вирахувати решту — треба щось придумувати й обраховувати, що скільки важить. І тільки після цього імпортери отримують штампик, який дозволяє розпочати розмитнення», — розповів «УМ» голова Української пакувально–екологічної коаліції Володимир Слабий.

«Одна справа, коли просто заплатити гроші. І зовсім інша — коли на кожну поставку треба підготувати спеціальну відомість, де розписати всю упаковку, яка вона, з чого зроблена і скільки важить. Сама процедура складна навіть чисто організаційно: щоб обрахувати всі показники, нам доводиться витрачати й додаткові кошти, й час», — скаржаться виробники.

Збираємо чи ні, а гроші давай

Однак уся ця процедура не має жодної практичної користі для українців. І річ не в імпортерах — вони справно виплачують усі необхідні кошти ще до митного оформлення. Справа в урядових «Укрекокомресурсах». «Встановлена Кабміном процедура не має жодної користі, окрім контролю за авансовою оплатою коштів урядовій структурі. А далі ніхто не несе відповідальності за подальшу організацію послуг щодо збирання та утилізації використаної упаковки, виконання норм утилізації. А як тільки «Укрекокомресурси» отримали гроші, вони відразу ж ними розпоряджаються. І в більшості випадків, як показує досвід діяльності цієї сумнівної структури, — не за призначенням», — упевнений Володимир Слабий.

Адже реально проконтролювати, куди зникають гроші, неможливо. Не можуть ввести контроль навіть самі імпортери: типовим договором із компанією не передбачено контролю за виконанням норм утилізації використаної упаковки. «У договорі є такий пункт, за яким використана упаковка, щодо якої «Укрекокомресурси» організовують надання послуг імпортеру, не підлягає ідентифікації і визначенню будь–яких часових періодів після використання упаковки кінцевим споживачем», — пояснює голова УкрПЕК. Таким чином, імпортер зобов’язаний здійснити оплату послуг до митного оформлення товарів, а настання моменту виконання послуг визначенню не підлягає.

Змінити ж договір імпортери також не в змозі. «Договір із «Укрекокомресурсами» можна підписати тільки типовий: якщо ти хочеш щось змінити, ввести контроль за виконанням чи оплатою — вони такий договір не підпишуть. Так і стоятимеш на кордоні. Це повна монополія», — відзначають виробники.

Щоб створити видимість прозорої процедури використання зібраних коштів, компанія «Укрекокомресурси» відкрила казначейський рахунок. У Кабміні заявляли, що таким чином можна буде проконтролювати грошові потоки. «Рахунок у Державному казначействі справді відкрили. Проте це вони ж і відкрили, це їхній рахунок. Тож контролю як не було, так нема й досі», — пояснив Володимир Слабий. Достовірно відомо тільки одне — зібрані кошти точно не направляють туди, де дійсно необхідно — спеціалізованим компаніям, які й займаються збиранням та утилізацією цих відходів. Тож бізнес, як і раніше, організовує збирання та утилізацію відходів упаковки у себе на виробництві чи в місцях їх утворення.

Для чого виробники платять значні суми на кордоні — ми можемо тільки гадати. Більше того, йдучи на «повідку» монополіста, бо інших варіантів не перед­бачено постановами уряду, компанії–виробники самі ще й ризикують. Адже урядові постанови практично зобов’язали їх іти на порушення законодавства.

Згідно із законодавством, якщо компанія сплачує кошти на організацію послуг щодо збирання та утилізації відходів упаковки, вона може включати ці витрати у валові затрати. Тобто зараз від підприємств вимагають оплачувати послуги, які фактично їм надаватись не будуть. Більше того, щодо товарів, які імпортуються в Україну, вимагається вже на митниці, при ввезенні товару в тарі або упаковці, підтвердити оплату послуг із їхнього збору та утилізації.

Проте для того, щоб віднести до валових витрат вартість таких послуг, їхній замовник мусить документально підтвердити факт надання подібних послуг чи робіт. Якщо раптом податківці проведуть зустрічну перевірку виконавця послуг — ДК «Укрекокомресурси» — вони з’ясують, що в цього підприємства недостатньо виробничих потужностей для надання послуг чи робіт, персоналу. Ще одна можлива проблема — відсутність в «Укрекокомресурсів» відповідних договорів із субпідряду. Для замовника послуг держпідприємства (себто імпортера продукції в упакуванні) такі незадовільні результати можуть призвести до того, що послуги визнають ненаданими, а договір — недійсним.

У результаті такого висновку податкові органи можуть виключити вартість цих послуг (робіт) із валових витрат замовника, і ... нарахувати законодавчо встановлені штрафні санкції.

Усі в суд

Утомившись жити у тупику, ціла низка асоціацій та об’єднань — практично весь бізнес, який «наливає, насипає чи виробляє пакування», звернулася до Президента, і він своїм указом від 8 вересня призупинив дію цієї постанови. У документі Віктор Ющенко зазначає, що деякі норми урядових постанов «не відповідають Конституції України» і доручив Кабінету Міністрів вжити заходів щодо відновлення конкуренції при наданні послуг зі збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

«Добре, що Президент своїм указом призупинив дію урядових постанов. Але, незважаючи на президентський указ, Кабмін не збирається його виконувати. Тобто ніяких дій уряд, починаючи з 8 вересня, не здійснив. Кабмін офіційно не призупинив дію цих пунктів угоди та спільного наказу, який запровадив цей порядок на кордоні. Вони як працювали, так і працюють, ігноруючи цей указ», — зазначає Володимир Слабий.

«Кабмін узяв під опіку цю компанію, не звертаючи на те, що є указ Президента і що ми діємо у правовому полі, ніяких змін не відбувається. Триває ігнорування законодавства, і таким чином Кабмін протиставляє себе всьому бізнесу, тому що увесь бізнес імпортує чи виробляє товари в упаковці», — підтримують голову коаліції виробники. На кордоні зараз кожна вантажівка, кожен вагон — усі вони підконтрольні спільному наказу про сплату грошей «Укрекокомресурсам». Урядовці, порушуючи закон, ніяк не можуть відмовитись від цієї схеми, бо кожен день гроші йдуть їм на рахунок. Тому вони й не поспішають щось робити.

«Якби був запроваджений нормальний прозорий шлях оплати, як акцизи для пива та тютюну, — ми б платили. Адже ці гроші принаймні йдуть безпосередньо в державний бюджет. У нашому ж випадку ці гроші йдуть у цю компанію і вони просто не зрозуміло куди зникають», — відзначають очільники компаній–імпортерів.

Отак уряд, та й інші владні структури, кажучи, що вони люблять бізнес і допомагають йому, практично паралізують його, організаційно й фінансово тиснуть на підприємства. Проте, виживаючи навіть у таких умовах, останні не опускають рук. «Зараз намагаємось через Антимонопольний комітет, через Міністерство юстиції і навіть через суди ставити питання про призупинення цієї діяльності — так, як це і має бути в правовій державі. Будемо добиватися виконання президентського указу», — підсумував Володимир Слабий.

Остаточне ж рішення прийме Конституційний Суд: відповідне подання Віктор Ющенко зробив ще 8 вересня. І тільки після судового рішення уряд зможе робити якісь висновки: а доти ця діяльність зі збирання грошей із бізнесу має бути призупинена.