Бріжит Бардо у розквіті своєї кар’єри.
У повоєнному європейському кіно були три найбільші зірки прекрасної статі: італійки Джина Лоллобріджида та Софі Лорен і француженка Бріжит Бардо. Із цього тріо Бардо зажила найбільш скандальної слави, оскільки ламала бар’єри суворих суспільних умовностей та моральних табу 50–60–х років. І ось колишній «секс–революціонерці» виповнюється вже 75 — добра нагода згадати «бойових шлях» визначної акторки.
Бріжит Бардо народилася 28 вересня 1934 року в Парижі, в родині Луї Бардо, який займався продажем скрапленого газу в балонах. Бріжит змалку брала уроки танців, мріяла стати танцівницею. У своїх спогадах Бардо зазначає, що почувалася в дитинстві потворною та некоханою, хоча її мати Анна–Марія ставилася до доньки з любов’ю, прилаштовувала у найкращі школи.
У неповні 15 років фото Бріжит з’явилося на обкладинці провідного французького жіночого журналу «Ель». Дивне поєднання рис дитини та дорослої жінки на цьому знімку привернуло увагу молодого кінематографіста українсько–французького походження Роже Вадіма, який на той час був асистентом відомого метра режисури Марка Аллегра. Вадім став і наставником, і першим коханцем юної модельки. Батьки Бріжит були проти їхнього шлюбу, але нарешті погодилися — за умови, що донька стане на весільний рушник, коли їй виповниться 18.
Вадім і Бардо побралися 1952 року, а розлучилися за спільною згодою у 1957–му. Цей період був дуже плідним для обох у сенсі творчості. Хоча, слід сказати, батьки Бріжит дуже протестували проти рішення дочки обрати акторський фах. Крапку в родинній сварці поставив дід, який грюкнув кулаком по столу і сказав: «Якщо вона бажає стати курвою, то стане нею і без кіно».
Бріжит дебютувала в кіно в стрічці Жана Бойера 1952 року Le Trou Normand. А до головних ролей доросла у 1955–му. Загальнофранцузька та світова слава прийшла до Бардо миттєво — завдяки ролі в режисерському дебюті Роже Вадіма «І Бог створив жінку». У кар’єрі акторки це був 17–й фільм.
Успіх стрічки був приголомшливим. Завдяки зусиллям чоловіка Бріжит перетворилася на новий, ще не знаний у світовому кінематографі тип секс–символа: дитини за природою, що реагує на поклик почуттів, грайливої киці, для якої найвищою заповіддю є кохання. 22–річна на той час красуня виконувала роль 17–річної німфоманки, котра руйнує життя всім чоловікам, що оточують і кохають її.
Артистичний успіх ішов у парі з комерційним. У США французькі фільми тоді не демонстрували у великому прокаті — кіномани могли переглянути їх хіба що в кіноклубах. Бардо одноосібно вивела французькі фільми на великий екран Америки. Завдяки Бріжит французькі фільми стали прибутковим експортним товаром, як французькі вина, сири та парфуми. У роки найбільшої слави Бардо експорт її фільмів приносив такі ж прибутки, що й експорт автомобілів «Рено».
Нову суперзірку звали просто ББ. Американці вже мали на той час Мерилін Монро, але не здогадалися використати ефект ініціалів ММ як потужний рекламний інструмент. Це вже слідом за ББ світові медіа розпочали називати Клаудію Кардінале КК, а Сімону Синьйоре — СС.
Усі дівчата того часу прагнули мати такі, як у ББ, блакитні джинси, що підкреслювали стрункі ноги, та осину талію. Бріжит була ідеалом краси для юного Джона Леннона. Ім’я секс–символа 50–60–х згадується в хітах багатьох відомих виконавців, зокрема The Who, Боба Ділана, Елтона Джона та багатьох інших. Менш відомо, що ББ й сама мала хороший голос і в 60—70–х роках записала багато пісень.
І в наступних своїх фільмах Бардо вдало розробляла цю золоту жилу — образ одночасно і ніби невинної, і дуже спокусливої кралечки. Чоловіки від Мису Доброї Надії до Гренландії ціпеніли, коли вона з’являлася на екрані, прикрита тільки рушником. Або виходила з ванни в самих трусиках. Або з’являлася на пляжі в бікіні (до речі, цей тип купальника здобув популярність у всьому світі саме завдяки його «пропаганді» нашою героїнею).
Культ особи французької кінобогині активно підживлювався фактами і чутками з її приватного життя. ЗМІ розносили їх із надзвичайним задоволенням (і прибутками). Короткотривалі любовні інтрижки, триваліші романи, шлюби і розлучення не давали публіці розслабитися. Коханцями ББ були актори Уоррен Бітті, Ален Делон (вони підтримують дружні стосунки й зараз), Жан–Луї Трентіньян (партнер по фільму «І Бог створив жінку»), Шон Коннері (вони разом знімалися у вестерні «Шалако»), Жан–Поль Бельмондо, Марчелло Мастроянні (партнер по фільму 1962 р. «Приватна справа»), Семі Фрей, письменник Джон Гілмор, скульптор Мирослав Брожек, французькі співаки Жільбер Беко, Серж Генсбур і Саша Дістел та лідер рок–групи «Роллінг стоунз» Мік Джаггер.
Бріжит вдруге вийшла заміж у 1959 році за молодшого від неї на два роки красеня Жака Шар’є. Вона зійшлася з ним на зйомках популярної комедії «Бабетта йде на війну». Однак інтелігентний актор, який чудово розбирався в мистецтві й захоплювався керамікою, недовго насолоджувався примхами своєї «кішечки». Невдовзі вони стали для Жака просто нестерпними — чоловік дійшов до межі нервового розладу і намагався накласти на себе руки. Саме в цьому шлюбі у 1960 році з’явилася єдина дитина Бріжит — син Ніколя–Жак, а через два роки шлюб із Шар’є розпався.
Бріжит не приділяла дитині жодної уваги, бачила сина вряди–годи. Пізніше вона визнає: «Мені тоді була потрібна мама, а не дитина».
Наступним чоловіком Бріжит у 1966 році став німецький мільйонер–плейбой Гюнтер Сакс. Тепер уже Бардо почувалася зайвою і зрадженою, тому після трьох років і цей шлюб розпався.
Майже повністю вичавивши сік із лимона «секс–кішечки», в 1960–х роках Бардо та режисери, з яким вона працювала, почали культивувати образ «блондинки, що має мізки». Свідчення цього — зрілі й переконливі драми «Правда» та «Відраза» (другий фільм був своєрідним коментарем до шлюбу Бардо з Жаком Шар’є). Ролі ББ 60–х років були різноплановими й цікавими, хоча їй так ніколи і не вдалося повторити успіх найкращого фільму своєї кар’єри — «І Бог створив жінку».
Бардо зберігала свою гламурну славу і на початку
70–х. Преса надалі обожнювала її. Але на зйомках недолугого фільму «Повчальна і весела історія Коліно Трусс–Шеміс», 45–го в її кар’єрі, акторка поставила собі запитання: «Що я тут роблю?» І в лютому 1974 року Бардо офіційно оголосила, що припиняє кар’єру в кіно. Спочатку цю заяву вважали черговою примхою зірки. Але вона дотрималася слова.
У 1976 році ББ заснувала «Фонд захисту тварин, що страждають». Вибір був не випадковим, бо Бардо ще в молоді роки стала вегетаріанкою, а в 1962–му виступила з першою публічною заявою про потребу більш гуманного забою худоби на м’ясокомбінатах. Наполегливість Бріжит увінчалася успіхом: французький парламент ухвалив відповідний закон, відомий під назвою «Закон Бардо».
Завдяки активній і навіть маніакальній посвяті тваринам ББ не сходить зі стрічок новин і на «пенсії». У 1987 році вона зібрала для фонду 500 тис. доларів, виставивши на аукціон свої коштовності.
Фонд, який носить ім’я знаменитої кінозірки (адреса в інтернеті: FondationBrigitteBardot.fr), підтримують майже 50 тисяч однодумців Бардо з півсотні країн світу. ББ є постійним головним болем для чиновників тих країн, звідки надходять повідомлення про негуманне ставлення до тварин.
Відчайдушні акції Бардо на захист тварин поєднують святу наївність із відвертою агресивністю. Зокрема, вона публічно образила свою ровесницю Софі Лорен за те, що колега полюбляє натуральні хутра.
За наполегливість та послідовність у справі «братів наших менших» Бріжит Бардо у 1985 році відзначили найвищою нагородою Франції — орденом Почесного легіону.
Зауважмо, що як акторка вона не отримувала жодної авторитетної премії, лише любов публіки.
ББ досі особисто відповідає на всі листи шанувальників, які знаходять її за простою адресою: Бріжит Бардо, акторка. Але незмінно відкидає пропозиції бути гостею провідних кінофестивалів, включно з Каннським.
Бардо проводить більшість часу у своєму будинку на березі моря в Сан–Тропе, де має чимало всілякої живності. «Мої собаки влаштовують мені чудову підтримку, щойно я прокидаюся. Ми разом снідаємо, і вони підбадьорюють мене, щоб прожити наступний день», — говорить ББ.
Щодо тварин, то Бріжит на власному досвіді зрозуміла: вони, на відміну від людей, ніколи не зраджують. Бардо любить повторювати, що присвятила своє життя пошукам любові та безпеки. І тепер знайшла їх у цілком несподіваному вигляді.
Після відходу з кіно Бардо пізнала смак самотності. «Чоловіки — це звірі, але навіть звірі не поводяться так, як чоловіки», — із цього висловлювання можна зрозуміти її душевний стан. Стосунки з єдиним сином, який живе з родиною в Осло і не хоче знатися з матір’ю, навряд чи колись стануть нормальними. Адже Бардо сказала якось про нього: «Для мене Ніколя є мертвим».
Бріжит ледве вилікувалася від раку грудей, але після цього здійснила майже десять спроб самогубства.
Особисте життя зірки дещо владналося після шлюбу в серпні 1992 року з молодшим на сім років бізнесменом та політиком Бернаром д’Ормалем. Він є членом «Національного фронту» Жана–Марі Ле Пена і не приховує своїх расистських
поглядів.
Життю та кар’єрі ББ присвячені сотні книг. Можливо, найкращою з них є книжка відомої французької письменниці Сімони де Бовуар «Бріжит Бардо і синдром Лоліти» (1960). Вже сама назва багато що пояснює. Де Бовуар наголошує, що Бардо завжди вибирала в коханці молодих чоловіків атлетичної статури і завжди домінувала в любовних зв’язках, тому була «єдиною діючою, а не теоретизуючою феміністкою своїх часів».
Сама Бардо описала своє життя в біографічній книзі «Ініціали ББ».
У 1989 році провідний французький телеканал TF1 запропонував Бардо бути ведучою програми «СОС для тварин». Актора вела програму три роки, завдяки чому публіка дізналася трохи більше і про її особисте життя.
Зараз у музеї містечка Булонь–Біянкур (передмістя Парижа) триває виставка, присвячена 75–річному ювілею Бардо. В експозиції — речі, пов’язані з життям і кінокар’єрою Бріжит, її портрети, автомобілі тощо.
1. У період із 1969 до 1980 року Бардо була образом Маріанни — жіночого символа Франції. Її бюсти стояли в усіх державних установах. Потім на зміну Бардо прийшли погруддя Катрін Денев.
2. Опитування кіножурналу «Сінемонд» 1963 року засвідчило, що ББ була головною темою розмов у 47 відсотках французьких родин.
3. Окрім купальника бікіні, Бардо також зробила популярними в усьому світі сукні в клітинку і зачіску «кисла капуста», а також дуже посприяла зростанню туристичної привабливості курортів Сан–Тропе (Франція) і Бузіос (Бразилія). На бразильському курорті акторку відзначили встановленням… пам’ятника на повний зріст.
4. Першу спробу самогубства ББ здійснила під час своєї другої вагітності, оскільки почувалася, «ніби в животі росте ракова пухлина». Коли померти самій не вдалося, акторка перервала вагітність і... завела наступний любовний роман.
5. Під час чергової спроби самогубства наприкінці 90–х років Бардо потрапила до шпиталю, де одна з пацієнток кинулася на неї з ножицями, щоб «допомогти цій суці докінчити задумане».
6. Коли у 1983 році в Бардо діагностовали рак молочної залози, вона вирішила, що така вже її доля. Але подруга–акторка Марина Владі майже силою заштовхала Бріжит у літак і відвезла до спеціалізованої клініки в Сан–Тропе, врятувавши таким чином її життя.
7. Мусульманський світ вважає ББ своїм особистим ворогом, бо традицію приносити в жертву овець вона назвала «ісламським звірством».
8. У 1993 році Бардо звернулася до Папи Івана Павла ІІ із закликом надати допомогу голодуючим тваринам Африки. Понтифік відповів, що, за його даними, в Африці голодують передусім люди.
9. У 1989 році сусідка подала на ББ до суду за те, що кінозірка каструвала її улюбленого віслюка. Бардо пояснила свої дії тим, що віслюк Чарлі мав погані наміри щодо її улюбленої ослиці Мімози.
10. Про хобі свого життя акторка розповіла на 65–й день народження: «Я завжди любила красивих молодих чоловіків. Хоча тепер я постаріла, але мої смаки не змінилися. Якщо я все ще можу мати їх, то чом би й ні?»
Улюблене висловлювання Бріжит: «Краще бути невірною, ніж вірною, але небажаною».
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
