«Кремль, як і в 30–ті роки, готовий душити потяг українців до самостійності»

Днями із засідань Комітету з політичних питань та Комітету з юридичних питань і прав людини Парламентської Асамблеї Ради Європи повернувся член ПАРЄ Григорій Омельченко. Головна мета його виступу перед європейцями — оприлюднення нових даних про штучний Голодомор, що з’явилися після порушення Службою безпеки України кримінальної справи за фактом геноциду українців. Під час візиту народний депутат від БЮТ також зустрівся з президентом ПАРЄ Луїсом де Пучем, в. о. Генерального секретаря РЄ Мод де Бор–Букіккіо, головою французької делегації у ПАРЄ Жан–Клодом Міньоном, доповідачем із цього питання Чавушоглу, яким передав матеріали і документи про Голодомор англійською мовою.

«Ідеологією геноциду було вчення Леніна»

— Григорію Омеляновичу, що нового почули європейці від української делегації в контексті питання Голодомору в Україні? Адже раніше Європейський парламент, попри спротив росіян, уже визнав Голодомор тяжким злочином проти українського народу...

— Хочу нагадати, що на підставі звернень низки народних депутатів, у тому числі й мого, а також за дорученням Президента Віктора Ющенка Служба безпеки України провела перевірку обставин і фактів, які призвели до Голодомору в Україні у 1932—1933 роках і 22 травня порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні. На даний час досудовим слідством уже встановлені три тисячі свідків геноциду в Україні, знайдено 816 масових поховань загиблих від голоду наших співвітчизників, віднайдено документальні підтвердження щодо статистичних даних про кількість репресованих українців, знайдено 2500 архівних документів, що підтверджують геноцид, узагальнені списки 522 населених пунктів, занесених на так звану «чорну дошку», до яких тодішня влада застосовувала репресивні заходи у вигляді повного вилучення товарів і продуктів харчування, та багато інших документів...

Наприклад, у офіційному донесенні консула Італії у Харкові Сержіо Граденіго італійському посольству в Москві для інформування Міністерства закордонних справ Італії про голод в Україні від 22 червня 1933 року № 546/71 зазначено: «Людей при смерті скидають разом із померлими в ями за містом і або залишають там помирати, або закопують живцем разом із трупами. У Харківському суді розглядається 300 справ, пов’язаних із людоїдством. Лікарі мого знайомого бачили в продажу на базарі людське м’ясо. Представники комуністичного уряду визнають загибель 9 мільйонів людей тільки в Україні. В університетських колах, однак, кажуть про загибель 40—50 відсотків усього українського населення, тобто 15–16 мільйонів. Остання цифра, на мою думку, більше відповідає дійсності».

Те, що вказівку вилучати продукти харчування давали керманичі радянської імперії, підтверджує низка документів. Зокрема і таємна телеграма Йосипа Сталіна з погрозою репресій щодо осіб, які не здають хліб. У ній була вказівка, у разі відмови здавати хліб, влаштовувати повальні обшуки та застосовувати покарання у вигляді смертної кари. Натомість, за рішенням керівництва комуністичного режиму на чолі зі Сталіним, у регіони, де найбільше вмерло від голоду українців, а це Донецька, Луганська, Харківська, Полтавська, Дніпропетровська, Миколаївська області, з Росії переселили сотні тисяч сімей, які були етнічними росіянами. Тому немає нічого дивного в тому, що багато з нинішніх мешканців східних областей України зневажливо ставляться до Голодомору. Вони не відчувають болю за померлих на родинному, душевному і генетичному рівнях. Адже їхні батьки були переселені після страшної трагедії, тому і не відчули тих репресій та страху голодної смерті.

На сьогодні досудове слідство вже дійшло висновку, що головними організаторами геноциду проти української нації були генеральний секретар ЦК ВКП(б) Сталін Йосип Віссаріонович (Джугашвілі), член політбюро ЦК ВКП(б) і голова РНК СРСР Молотов В’ячеслав Михайлович (Скрябін), член політбюро ЦК ВКП(б), секретар ЦК ВКП(б) Каганович Лазар Мойсейович і секретар ЦК ВКП(б) Постишев Павло Петрович. Ідеологією, на підставі якої організували геноцид українського народу, було вчення Леніна про шкідливість селянства і знищення його як класового ворога. І в першу чергу, саме українського селянства, яке було хранителем української культури, мови, традицій, історії та прагнуло самостійності та утворення незалежної Української держави.

«Позиція Медведєва є цинічною брехнею»

— Керівники наступника Радянського Союзу — Росії, м’яко кажучи, не погодилися б з таким трактуванням подій 30–х років...

— Нинішнє політичне керівництво Російської Федерації на чолі з президентом Дмитром Медведєвим і прем’єром Володимиром Путіним, російська делегація в ПАРЄ шляхом різноманітних політичних спекуляцій, інсинуацій, фальсифікації історії, приховуванням архівних документів, тиску та шантажу, а також безпрецедентного втручання у внутрішні справи України добиваються невизнання ПАРЄ Голодомору 1932—1933 років як геноциду української нації, дискредитують українського Президента Віктора Ющенка, інформаційно впливають на свідомість виборців в Україні, щоб не допустити переобрання Віктора Ющенка Президентом на другий термін. Все це робиться з метою перетворення незалежної України в державу–сателіт Росії, а української нації — в мешканців України, збереження своєї військової бази в Севастополі, зміни обраного Україною зовнішнього політичного курсу, заблокування вступу України в НАТО і Європейський Союз, ліквідації в Україні свободи слова і демократії, які є більмом в оці кремлівської влади. Для досягнення цих цілей політичне керівництво Росії робить ставку, в першу чергу, на антиукраїнські та проросійські сили в Україні (що, зокрема, підтверджується цинічним зверненням президента РФ Медведєва до Президента України), а також на шантаж залежних від її енергоносіїв європейських держав, як це було яскраво продемонстровано в січні цього року під час так званої «газової війни».

— Чимало українських кандидатів, які братимуть участь у президентських виборах–2009, мають якщо не тотожну, то схожу до російського керівництва позицію в питанні Голодомору...

— Так в унісон російському президенту «підспівують», зокрема, лідер партії комуністів Петро Симоненко та лідер Партії регіонів Віктор Янукович, які підтримали воєнну агресію Росії в Грузії і виступили за визнання Південної Осетії і Абхазії незалежними державами. Вони ж цинічно заперечують визнання Голодомору, а очолювані ними фракції не підтримали в листопаді 2006 року прийняття Закону України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», яким Голодомор визнаний геноцидом українського народу.

Після порушення Службою безпеки кримінальної справи за фактом геноциду, на догоду політичному керівництву Росії, Янукович 27 травня цього року зробив заяву від імені Партії регіонів, у якій назвав порушення справи провокацією. Читаючи заяву Януковича, складається враження, що її текст був підготовлений або узгоджений у Москві. Така угодницька позиція Януковича для українців не є дивною. Річ у тім, що він не є етнічним українцем. Янукович народився в Білорусі, був тричі засуджений за насильницькі і корисливі кримінальні злочини, вчинені в Україні. На президентських виборах 2004 року в Україні Володимир Путін активно підтримував Віктора Януковича і навіть привітав його з обранням Президентом ще до офіційного оголошення результатів виборів. Ось чому і сьогодні політичне керівництво Росії бачить Януковича майбутнім Президентом України чи будь кого іншого, на якого воно має вплив або компромат. Такого впливу на Віктора Ющенка Росія не має.

Прапор боротьби з тероризмом Росії — це десятки тисяч життів невинних людей

— Як далеко може зайти Росія з такою політикою?

— У сьогоднішній Росії, по суті, встановлений неосталінський авторитарний кримінальний режим, коли представників опозиції не допускають до влади, викрадають і вбивають правозахисників та журналістів, забороняють мирні мітинги, демонстрації й акції протесту, а у випадку проведення — спеціальні підрозділи міліції розганяють їх і кидають учасників за ґрати. У своїй внутрішній і зовнішній політиці керівництво Росії замінило принцип верховенства права на принцип права сили. Як результат: воєнна агресія ядерної Росії проти Грузії, анексія частини її території і визнання незалежними державами Південної Осетії та Абхазії. Це робилося під виглядом захисту російських громадян, які там проживають. Так, це нагадує Мюнхенську змову 1938 року і окупацію Чехії нацистською Німеччиною для захисту судецьких німців, які там проживали? Застосування російської армії на території інших держав узаконила Державна дума Росії. Окремі російські політики вже встигли заявити, що у випадку порушення прав їхніх громадян в інших державах, у ці країни буде висаджений повітряний десант і ввійде бронетехніка для захисту росіян.

— Ви гадаєте, це можливо?

— Так, і варіантів бачу кілька. Україна, на території якої, в Севастополі, базується російський Чорноморський флот і бригада морських піхотинців (і не треба висаджувати десант), а десятки тисяч громадян України (етнічних росіян) мають, окрім українського, і російський паспорт, як мешканці Абхазії і Південної Осетії; Прибалтійські дер­жави, які в 1940 році були насильно приєднанні до СРСР; а може, Польща, яка була у 1939 році окупована і поділена комуністичним Радянським Союзом і фашистською Німеччиною згідно з таємним протоколом пакту Молотова і Ріббентропа.

Під прапором боротьби з тероризмом кремлівська влада потопила в крові ні в чому не винних десятки тисяч чеченців (дітей, жінок, людей поважного віку) і знищила незалежність Чеченської Республіки — Ічкерії, яку проголосив парламент, вбила першого її президента Дудаєва і не вважає це тероризмом. А виконавці були нагороджені дер­жавними нагородами і грошовими преміями. Під цим самим прапором масово порушуються права людини і цілих народів, які проживають на Північному Кавказі: Інгушетія, Дагестан тощо. І все робиться в ім’я «вєлікой і нєдєлімой Росіі».

Партія «Єдина Росія», яка має абсолютну монопольну владу в Росії, стала гіршою креатурою колишньої КПРС. А заявами президента Медведєва Росія розпочала поки що інформаційну та ідеологічну війну проти України.

Тому я і звернувся до Парламентської Асамблеї Ради Європи та інших європейських організацій визнати Голодомор в Україні 1932—1933 років геноцидом української нації, а також у рамках міжнародного права та взятих на себе зобов’язань членами Ради Європи унеможливити втручання Росії у внутрішні справи України як незалежної держави, реально гарантувати їй безпеку і суверенітет та недоторканність кордонів, не допустивши зовнішнього впливу на результати виборів Президента України в наступному році.

ПОДЯКА

«Висловлюю велику подяку голові СБУ Валентину Наливайченку, його заступнику Миколі Герасименку, начальникові Головного слідчого управління СБУ Василеві Вовку за допомогу в підготовці матеріалів про Голодомор».

Народний депутат України
Григорій Омельченко.