Цензура — теж «вона»
Вона сякається. Вона мегера. Вона страшненька. Ці слова можуть стосуватися будь–кого — колеги по роботі, тещі, касирки в магазині. Але відтепер таких оцінок у поєднанні із займенником «вона» краще не вживати, особливо в письмовому вигляді. Бо в партії Юлії Тимошенко «Батьківщина», де, схоже, вважають, що в українській мові існує тільки одна істота жіночої статі, можуть розгніватися за образу своєї лідерки. І назвуть вашу сентенцію на кшталт «вона — брехуха» (не важливо, що йдеться про сусідку–пліткарку) «недобросовісною рекламою». Так, як це за позовом ВО «Батьківщина» зробив Печерський суд, заборонивши не лише громадянину Петру Підлубному, який виступав відповідачем, а й «будь–яким фізичним та юридичним особам, незалежно від форми власності, розміщувати на білбордах, інших зовнішніх рекламних носіях, радіо та телебаченні, мережі інтернет, в електронних ЗМІ будь–яку недобросовісну рекламу відносно діяльності Тимошенко».