(Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)
Розвішані в Києві бігборди «Голосуй за свободу» з Андрієм Данілевичем, який минулого телесезону був одним із ведучих однойменного політичного ток–шоу на «Інтері», після раптового закриття проекту сприймаються як заклик звільнятися з роботи, де журналіст змушений виконувати вказівки керівництва. Для загалу раптово, з початку вересня, після звільнення з посади генерального продюсера Ганни Безлюдної, «Інтер» з антитимошенківського перетворився на канал, де лояльно подають інформацію і про Прем’єрку, і про головного опозиціонера, і про Президента. Здавалось би, справжній «хепі–енд» свободи слова на окремо взятому найрейтинговішому вітчизняному каналі. Проте експерти відзначають, що проросійська спрямованість зокрема новиннєвих блоків «Інтера» протягом останніх двох тижнів стала ще помітнішою.
Тому заміна скомпрометованої «Свободи на «Інтері» на політичне ток–шоу «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» сприймається теж насторожено. Так, автором і ведучим нового проекту буде один із найкращих російських журналістів–аналітиків. Безсумнівно, колишньому автору і ведучому «Итогов» на каналі НТВ навіть власник «Інтера» Валерій Хорошковський (чи, можливо, хтось інший, хто активно почав впливати на політику каналу упродовж останніх кількох тижнів) — не указ. Якщо 53–річний Євгеній Кисельов залишився таким же принциповим і незалежним, як у часи «Итогов» на НТВ.
«На моє переконання, редакційну політику телеканалу «Інтер», яку проводили у недалекому минулому, не маю права коментувати, — каже Євгеній Кисельов. — Я вважаю себе самодостатньою журналістською величиною на пострадянському просторі — як у Росії, так і в Україні — і буду відповідати за себе».
Контракт з «Інтером» Євгеній Кисельов, який більше року працює в Києві шеф–редактором на відносно новому, маловідомому масовому глядачеві каналі TVi, уклав на один телевізійний сезон, до літа наступного року. Про свій новий проект і про себе Євгеній розповів на прес–конференції.
— Сподіваюся, що рейтинги програми, як і доля аудиторії, будуть високими. Не брався б за справу, якби не був упевнений в успіху. Якщо поставити «Вечірній квартал», захоплюючий серіал чи блокбастер — мабуть, рейтинги можуть бути вищими. Як колишній керівник не одного телеканалу, прекрасно знаю, що в таких ситуаціях доводиться свідомо йти на деякі рейтингові втрати, якщо йдеться про політичне ток–шоу, що претендує зайняти нішу якісного інтелектуального телепродукту.
— Страшенно не люблю цього слова. У мене був один учитель з телебачення, який казав, перефразовуючи відомий вислів: «Коли чую слова «телевізійна концепція», у мене рука тягнеться до револьвера». «Велика політика» буде програмою про політику, зробленою засобами телевізійного ток–шоу. Це можуть бути і дебати сторін, і розмова з одним політиком першої величини, якому можуть опонувати представники інших політичних сил, експерти чи гості студії. Це буде дуже гнучкий формат.
Ми будемо йти за подіями. Не будемо вигадувати вимучені теми, що не мають стосунку до реального життя тут і зараз. Не будемо заздалегідь, на місяць наперед запрошувати гостей, які в день ефіру можуть виявитися неактуальними. Політика —особливо в Україні — явище дуже живе і мобільне. Думаю, що відповідь на питання «Хто буде гостем програми?» ми матимемо тільки у день виходу програми.
Для мене новина в інформаційному телебаченні — це цар і бог, які завжди будуть мною керувати. Тому я не люблю ефірів у запису, не люблю нічого заздалегідь підготовленого, організованого. Віддаю перевагу максимальній імпровізації. Я ведучий–журналіст, який звик сам писати тексти, сам імпровізувати й у ході програми сам щось міняти.
У принципі усі ток–шоу у світі схожі між собою. Я не буду розгойдуватися на гойдалках, ходити вниз головою, не буду їсти, співати, танцювати, не вдягну білий атласний костюм із блискітками і чорні окуляри зі стразами. Це буде достатня консервативна програма зі прагненням до респектабельності. Ми хочемо зробити якісну передачу з вашим покірним слугою у ролі ведучого — це може бути більш ніж достатньо для успіху.
Будуть і включення з регіонів, і з–за кордону, запрошуватимемо зарубіжних експертів. «Інтер» — потужна структура, і гріх був би не скористатися його можливостями, технічним і творчим потенціалом.
— Робитиме програму збірна професійна команда (І з TVi, і з «Інтера». — Авт.). Телебачення — це командна робота. Є велика кількість людей: Іванов, Петров, Сидоров — скромні трудівники ефіру, які зовсім не шукають паблі–сіті. Команди у процесі роботи над будь–яким проектом інколи можуть оновлюватися зі швидкістю 20–30 відсотків від однієї програми до наступної. Команда, що працювала над першим випуском «Итогов» у 1992 році, і команда 2003 року, коли вийшов останній випуск програми, — змінилася відсотків на 80. Й одна, й інша були професійними. Чому ми будемо воду у ступі товкти?! Насправді ніякого значення це не має. Сьогодні одна команда, завтра — інша: хтось уписався, хтось ні, хтось прийшов, хтось пішов. На жаль, принцип роботи на телебаченні, якщо ти працюєш над цим проектом — ти працюєш із цим ведучим, не подобається — до побачення.
— Ілля Канавін колись працював зі мною на НТВ, він був одним із кореспондентів «першого призову» — з молодих, відважних, сміливих і мужніх юнаків, які у 1994 році пройшли перше журналістське загартування як воєнні кореспонденти під час першої Чеченської війни. Відтоді він працював на каналі «Росія», по–моєму, на «Першому каналі». Ми з ним давно не бачились. Думаю, ми знайдемо спільну мову. Наскільки я розумію, він буде редактором–консультантом у службі новин — «НІС». Природньо, що ми, якщо потрібно буде, звертатимемося до «НІС» за журналістськими матеріалами для випуску нашої програми. І я не уявляю, щоб Ілля, надувши щоки, сказав: «Ні, Євгенію Олексійовичу, ніколи, нічого». Проте «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» — окремий проект, служба новин — окрема структура.
— Не хочу робити публічних заяв стосовно делікатного мовного питання в Україні. Я знаю дві іноземні мови: англійську й перську. Думаю, зміг би говорити й українською. Проте як людина, що отримала філологічну освіту і навіть деякий час працювала викладачем іноземної мови, дуже добре розумію, що у моєму віці вже неможливо навчитися дуже добре говорити іноземною мовою — настільки, щоб не виглядати смішним. Тому я говоритиму правильною російською, яку розуміють глядачі телеканалу «Інтер». А в пасивному режимі, у режимі сприйняття, я досить добре знаю українську мову — працюю в Україні вже близько півтора року.
На жаль, у Росії дискусія про самостійність української мови, започаткована ще з часів Олександра ІІ. І закінчується вона, якщо мені не зраджує пам’ять, листом російських академіків–лінгвістів государю–імператору Миколі ІІ, в якому йдеться про те, що, «государе, ніяких сумнівів, українська мова — самостійна, а не діалект і не говірка російської мови». Я не припиняю повторювати всім московським колегам: «Панове добродії, українська мова абсолютно самостійна слов’янська мова».
Я пасивно вчив і продовжую вчити українську мову. Оскільки іноземна мова завжди залишається іноземною, є якийсь процент незрозумілих тонкощів. Тут я сподіваюсь на допомогу українських колег: якщо я чогось не зрозумію, думаю, у навушник мені підкажуть — це питання технологічне.
— Моя програма на TVi продовжуватиме виходити. Коли Валерій Хорошковський запрошував мене працювати ведучим цього проекту («Великої політики». — Авт.) на канал «Інтер», відразу сказав, що не має нічого проти того, що я залишатимуся на TVi і робитиму програму «Наверху». Таке розуміння позитивно сприйняв я й акціонери TVi. (Акціонером каналу називають Володимира Гусинського. — Авт.) У цьому питанні повне взаєморозуміння. Ніякого конфлікту інтересів немає.
— Коли я працював на телеканалі НТВ, то кілька років поспіль вів щонеділі програму «Итоги» і програму «Герой дня», що виходила ввечері з понеділка по п’ятницю. Правда, в «Герое» ми мінялися з Леонідом Парфьоновим і Павлом Лапковим. Потім я вів «Глас народа» — щотижневий проект, уже перший сезон якого отримав премію «Теффі» як краще політичне ток–шоу, продовжуючи поєднувати його з «Итогами». Тож досвід робити кілька програм у мене є.
Маю досвід ведення ток–шоу. До слова, «Глас народа» став родоначальником усіх наступних ток–шоу в українському і російському ефірах. Для довідки: коли стались відомі події з каналом НТВ, коли він перейшов від одних власників до інших у 2001 році, після мене «Глас народа» вела Світлана Сорокіна. Потім, коли передача залишилася без ведучого, через деякий час її ведучим став Савелій Михайлович Шустер. Коли продовжили закручувати гайки у Росії на журналістському майданчику, програму Савелія Михайловича закрили, а його з телебачення вижили. Тоді він приїхав в Україну і почав робити програму «Свобода слова» — ту програму, в якій він замінив мене з Сорокіною на НТВ. Її треба було назвати якось по–іншому — і почала виходити «Свобода слова із Савіком Шустером». Далі розпочався процес створення аналогічної програми на різних каналах. Пробачте за нескромність — сам себе не похвалиш, ніхто не похвалить — я родоначальник жанру політичного ток–шоу у прямому ефірі, яке ми першими почали робити у 1999 році. Ви розумієте, це дві великі різниці, коли можна шість годин поспіль писати, а потім, на колінах гаптуючи, вибирати найкращі й найсмачніші шматки, і зовсім інше — вміститися у відведений хронометраж наживо.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
