Катерина Ющенко закликала взяти участь в обговоренні проекту «Білої книги». (Фото Максима КОРОДЕНКА.)
У Міжнародному дитячому центрі «Артек» завершився другий Міжнародний освітній форум «Артеківські діалоги», зініційований фондом «Україна 3000». На зібрання приїхали понад 300 учасників з України, Білорусі, Росії, Молдови, Італії, Австрії, Німеччини та США. Всі вони — «вершки» освітянського світу: викладачі вишів, шкільні вчителі, вихователі дитсадочків і позашкільних закладів, представники Академії педагогічних наук України та Міністерства освіти і науки України. Упродовж кількох днів учасники форуму спілкувалися та обмінювалися досвідом і профільною літературою, однак головною причиною приїзду педагогічної братії до «Артека» була презентація «Білої книги національної освіти». Це така собі «книга скарг та пропозицій», у якій описані проблеми нашої освітньої системи та шляхи їх вирішення.
«Біла книга» з’явилася не за один день: найкращі педагоги України працювали над її розділами цілих дванадцять місяців. Розпочався «білокнижний» рік у вересні 2008–го, коли учасники перших «Артеківських діалогів» вирішили створити спільний документ, у якому була б описана стратегія розвитку національної системи освіти. Для ефективнішої роботи професіонали розділилися на два табори: Академія педагогічних наук готувала свій варіант документа, освітяни з різних регіонів України — свій. Тому на нинішніх «Артеківських діалогах» відбулася одночасна презентація двох проектів «Білих книг». Перший із них (створений під керівництвом президента АПН Василя Кременя) гості форуму позаочі назвали «кремнієвим», а другий (який розробив заслужений учитель України Віктор Громовий та група його колег) — «громовим». Після подальшого суспільного обговорення деякі тези обох варіантів об’єднають у єдину «Білу книгу», щоб ефективно протидіяти старій і неефективній системі української освіти.
Тож наступний крок освітян — вивчення двох варіантів «Білої книги» та винесення спільного «вердикту» щодо подальшої долі цього документа. Голова наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко закликала педагогів долучатися до обговорення цього проекта. «Цей документ повинен зібрати і творчо осмислити всю множинність думок і поглядів, які існують у суспільстві, щодо нинішнього стану вітчизняної освіти, — сказала пані Катерина, виступаючи перед освітянською громадою. — Якщо ми з вами це зробимо, «Біла книга» буде найкращим результатом і оцінкою нашої роботи».
Незважаючи на те, що проекти «Білої книги» вийшли доволі не схожими між собою, керівники робочих груп не приховують спільної точки зору: систему української освіти треба змінювати чимшвидше. На думку Василя Кременя, необхідність реформування освіти назріла через загальні світові процеси (глобалізацію та перехід людства до інформаційних технологій) і національні пріоритети (подальший розвиток української державності та громадянського суспільства). «Сьогодні людина здобуває нові умови існування, і це вимагає певних змін у підготовці такої людини до життя, — зазначив президент Академії педагогічних наук. — У рамках існуючої системи освіти, що значним чином заснована на старих принципах і підходах, успішно виконати це завдання неможливо. Ось чому потрібні зміни та нове розуміння якості освіти».
Координатор колективу педагогів, які працювали над іншим варіантом «Білої книги», назвав речі своїми іменами. «Не можна далі займатися покращенням поганого. Треба на інших засадах створювати нову систему освіти України», — сказав Віктор Громовий. За словами педагога, його авторська група не мала на меті створити «Білу книгу з чорною ознакою». Навпаки, освітяни не зосереджувалися на констатації негараздів нинішньої освіти, а прагнули сформувати чітку систему дій для реалізації нової системи навчання. «Для нас головне — оздоровлювати освіту лише тими ліками, які не будуть гіршими за саму хворобу», — запевнив Віктор Громовий.
Освітянська спільнота вважає недолугою всю систему освіти — від дитсадочків до університетів.
Нині на новий етап розвитку виходить українська дошкільна освіта: слідом за дитсадками європейських країн наші садочки роблять акцент на творчому розвиткові малят. Фахівці запевняють, що, виявивши таланти дитини у ранньому віці, можна допомогти малечі досягти успіху в майбутньому. «Дитячі садки — це єдина ланка освіти, яка займається саме розвитком. Їхня головна мета — не навчити чогось, а розвинути ті чи інші здібності малюків», — переконаний директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міносвіти Олег Єресько. За словами чиновника, нині відбувається процес активного оновлення та модернізації дошкільної освіти. «Цього року ми впроваджуємо першу програму розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі», яка є обов’язковою для всіх дитсадочків. У цій програмі прописане вивчення іноземних мов, малювання, співів залежно від того, в який бік хоче розвиватися дитина», — каже Олег Єресько.
Проте змінити систему виховання дошкільнят не так просто: насамперед бракує вихователів, налаштованих ставитися до малюків по–новому. «Безперечно, у нас існує гостра потреба в сучасних вихователях, які були б готові розвивати здібності маленьких українців. Саме тому ми зараз намагаємося змінити підходи до освіти. В тому числі й до освіти вихователів», — поділився посадовець.
Ще одна проблема — недостатня кількість дитсадків. Точніше, невеликий відсоток тих дошкільних закладів, які були зачинені за проблемних часів. «Починаючи з 2006 року, кількість дитячих садків в Україні зросла на 106, — розповів Олег Єресько. — Я розумію, що це мало, але хоча б те, що дитсадків стає більше, це вже позитивний крок».
У школах — інша проблема. Вчителів достатньо, але таких, які могли б навчити і звичайних учнів, і дітей з особливими потребами, — малувато. Педагоги розгублені: вони були б раді допомогти учням з інвалідністю, але ж цього теж треба навчитися... Проте батьки дітей із вадами психофізичного розвитку вважають, що краще — синиця в руках, і дедалі сміливіше віддають своїх школяриків до загальноосвітніх шкіл.
За інформацією заступника директора Інституту спеціальної педагогіки АПН України В’ячеслава Засенка, цьогоріч університети прийняли до своїх стін 500 тисяч першокурсників, а до перших класів шкіл прийшли лише 400 тисяч діток. Причому на тлі зменшення кількості учнів зросла кількість дітей з особливими потребами. «Всі ці діти хочуть перебувати або в умовах загальноосвітнього простору, або в інтернатах, де навчаються діти з меншими ураженнями. Одна з перших реакцій на цей виклик — це впровадження на державному рівні інтегрованого навчання», — вважає В’ячеслав Засенко.
На думку науковця, спільний освітній процес здорових учнів та дітей з обмеженими можливостями — це не панацея, але серйозний крок для забезпечення конституційних прав дітей–інвалідів. «Дуже важливим у цьому питанні є єдність зусиль: аби всі зацікавлені фахівці «тягли воза в один бік», — переконаний пан Засенко. — Донині нам це вдавалося: разом з Міністерством освіти, Академією педагогічних наук, громадськими організаціями та батьками ми злагоджено працювали у напрямі впровадження інтегрованої системи навчання».
Якщо прибічники інтегрованого навчання оплесками вітають офіційне впровадження спільного типу освіти, то представники вищої школи скаржаться на брак державної уваги. Президент Національного університету «Києво–Могилянська академія» Сергій Квіт вітає систему зовнішнього незалежного оцінювання. Але й водночас констатує: цьогоріч вищі навчальні заклади виконували роль звичайних статистів. «Ми приймаємо молодих людей, які звідкілясь приходять та приносять якісь папери. Лише університет може знати, які абітурієнти йому потрібні, але ми не здійснюємо відбору цих людей», — сказав він. Саме тому «Могилянка» й під час нинішньої вступної кампанії проводила власне тестування здібностей студента. Воно було цілком добровільним і не впливало на результати вступу. Але студенти, які на нього погодилися, матимуть певні преференції під час навчання в університеті. На думку Сергія Квіта, система ЗНО не може подолати корупцію, адже корупція — це соціальна проблема. «У корупції не можуть бути зацікавлені лише якісні університети, — відзначив президент НаУКМА. — А якісний університет — це той навчальний заклад, який займає своє місце на глобальній арені». Тому нова система освіти, на думку Сергія Квіта, має бути спрямована на створення якісних університетів. «Нехай спочатку їх буде один–два. Але ж потім інші стануть рівнятися на кращих!» — запевнив пан Квіт.
Вища освіта не може бути повноцінною без відповідної наукової бази. Тому освітяни вимагають від держави створення наукових центрів при вищих навчальних закладах. «Головною метою якісного університету є власні наукові дослідження, адже саме критерій наукових досліджень є головним у міжнародних рейтингах», — каже президент «Могилянки», наголосивши, що саме держава повинна створити такі умови, щоб наші університети змогли виробляти нові знання.
Хоч якими б різними не були погляди представників педагогічної спільноти України на вітчизняну систему навчання, всі вони погоджуються з одним: наша освіта потребує не приховування проблем, а кардинальних змін. І ці зміни вже стартували, адже педагоги з усієї України не пошкодували часу та зусиль, аби озвучити болючі освітянські питання. Можливо, саме так і почнеться нова ера української освіти — з чистого аркуша «Білої книги»...
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
