Читають усі!

Як середньостатистичний читач обирає книжки для читання? Переглядає спеціалізовану пресу і книжкові сайти, звертається по допомогу до експертів у книжкових крамницях, дослухається до друзів чи навчальних програм... Безпомилково натрапити на хорошу книжку допоможуть поради людей, які читають багато й з особливою прискіпливістю через свою професійну належність, — письменників. На найбільшому книжковому святі України — Львівському форумі видавців — «УМ» цікавилася в українських літераторів, що їм запам’яталося із прочитаного минулоріч і якими книжками вони запаслися на майбутнє. Не оминули ми своєю увагою й декого з публічних людей, не байдужих до книжки.

Тарас Возняк,
політолог, філософ, шеф–редактор часопису «Ї»

— Одна з найфундаментальніших книг, які стосуються нашого сьогодення — і в культурологічному, і в політологічному сенсі, — «Ave, Europa!» Оксани Пахльовської. Минулого року вийшло багато також цікавих наукових книжок. Скажімо, триває випуск енциклопедії Львова. Вийшло повне зібрання творів Богдана–Ігоря Антонича. Мені дуже сподобався словник львівської мови («Лексикон львівський: поважно і на жарт» Наталі Хобзей, Оксани Сімович, Тетяни Ястремської, Ганні Дидик–Меуш. — «УМ»), котрого майже ніхто не зауважив, але це надзвичайно цікаве видання. На Форумі придбав ще книгу поезій Миколи Воробйова, кілька книг із мілітарної історії, якою я частково займаюся.

Галина Пагутяк,
письменниця

— Мій інтерес до книжок ховається у моїх приватних інтересах. Якщо я над чимось працюю, то я збираю відповідні книжки. Вважаю, що дуже великим проривом для України є переклад філософської літератури українською. Зокрема, в «Юніверсі» переклали «Критику чистого розуму» Іммануїла Канта. За сучасною українською літературою не слідкую, ставлення до неї не найкраще. Світова література виглядає завжди багатшою, ніж рідна. Хоча ситуація змінюється. Одна моя аспірантка написала мені нещодавно, що їй набридло читати сучасну українську літературу, бо вона дуже одноманітна. Наші письменники живуть за законами ринку, але мистецтво з бізнесом плутати не можна. Звісно, за будь–яких умов існуватиме культурний андеграунд, який тягнутиме на собі всю культуру і виховання людей. На Форумі придбала розкішне видання козацьких літописів, які не виходили десятиліттями.

Луценко Юрій,
міністр внутрішніх справ України

— На Форумі видавців придбав чотиритомник «Україна: хронологія розвитку з давніх часів до ХVIII сторіччя», Гоголя від «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГИ», ще кілька історичних творів. Я взагалі люблю історію, філософію, мемуаристику. Придбав десь книжок тридцять, за рік осилюю прочитати близько двадцяти книжок. Став менше читати — забагато службових документів мушу перечитувати. Але смаки не змінилися. Чекаю на нову книжку Юрія Андруховича, чекаю нового від Оксани Забужко. Люблю біографії великих лідерів. Перечитав цього року свого улюбленого Черчіля, Сяопіна, де Голя. З філософів особливо люблю Бєрдяєва, вважаю його найкращим філософом російського простору. Моє нове відкриття — сер Генрі Мортон, прочитав про його подорожі Іспанією, Італією, Шотландією. З такою літературою гарно відпочивати. У художній літературі після «Дванадцяти обручів» Андруховича не було великих відкриттів. Цього року перечитував свого улюбленого Хемінгуея, Фейхтвангера. У міліції тягне перечитати «Пригоди бравого вояка Швейка» — дуже добре збиває пиху, яка притаманна будь–яким службовцям. Читав економічні розвідки про те, звідки взялася криза і чим вона закінчиться.

Кость Лавро,
художник–ілюстратор

— Я, звісно, у книжках звертаю увагу передусім на ілюстрації. Маю визнати, що молодь наступає на п’яти доcвідченим художникам. Але часто книжки, якими займаються молоді художники, нагадують якусь «діснеївщину», вказують на незнання матеріальної культури. Скажу, що на цьогорічному Форумі мене не вразила жодна книга. Окрім художника Максима Паленка, який вносить у свої ілюстрації філософію, нікого й не назву. Мені як зрілому художнику хочеться інколи у нього щось змальовувати (сміється). На минулому Форумі мені дуже сподобалися книги видавництва «Сіма видає», проілюстровані художником Олегом Петренком–Заневським. Як на мене, це найкращий художник–ілюстратор України.

Олег Коцарев,
поет, прозаїк, журналіст

— Можливо, це трошки несподівано для поставангардного письменника, але я купив на Форумі антологію французьких детективних новел. Придбав ще один примірник книжки «Хороший Сталін» Віктора Єрофєєва в чудовому українському перекладі, котрий засвідчує, що якісна російська література потребує якісного українського перекладу. Звісно, придбав академічне видання творів Богдана–Ігоря Антонича і «Я обслуговував англійського короля» Богуміла Грабала. Чекаю на книжки від наших хедлайнерів — Забужко, Андруховича, Костенко. Із прочитаного за минулий рік виділю книжки Жадана — «Ефіопія» та «Лілі Марлен». Перша цікава новими текстами, друга — своєю укладацькою задумкою — це умовно любовна лірика, яка може комусь відкрити нового Жадана. Важливою книжкою для мене стала «Маскарада» Віри Вовк — магічний український реалізм. Згадаю перевидання Клима Поліщука, який із 20–х років узагалі не з’являвся в українському контексті. Це цікавий автор таких дещо готичних новел, є там і іронічний абсурд, розповідь про громадянську війну з точки зору УНР і без пропаганди. Звичайно, треба виділити поезії Яна Твардовського у перекладі Дзвінки Матіяш. Згадаю також книжку молодого ужгородського поета Леся Белея. Він пише у непоширеному серед молодих поетів стилі — метафоричному, без епатажу та історій про алкоголіків і гомосексуалістів.

Ірена Карпа,
письменниця

— Прочитала «Я обслуговував англійського короля» Богуміла Грабала в перекладі Винничука, порекомендував Прохасько. Ніжна, плавна, смачна нарація і прекрасний український переклад. Перечитувала в оригіналі Хемінгуея, Чака Палагнюка, Торгні Ліндгрена. Найбільше вразила книжка «Бальзак і маленька китайська кравчиня» Дай Сіє про китайську «культурну революцію».

Галина Вдовиченко,
письменниця

— Мені дуже сподобалися ще не надрукований роман Галини Пагутяк «Зачаровані музиканти», а також роман «Дві хвилини правди» Ірен Роздобудько. Прекрасна книжка Лариси Денисенко «Сарабанда банди Сари». Прочитала в перекладі на українську «Нічного молочника» Андрія Куркова. Безперечно, «Москалиця» Марії Матіос. Я читаю майже все, що з’являється в сучасній українській літературі. Вважаю, що у нас дуже багато талановитих письменників.

Сергій Пантюк,
письменник

— Перше враження — остання прижиттєва збірка новел Василя Кожелянка «Чужий». Це книжка, яку він устиг ще зібрати, потримати в руках. Вражає! Теми, які були в його романах, тут подані сконденсовано. У книзі багато передбачень. Виділю також збірку новел Сергія Грабара «Вибір». Це книжка, яку я читав три рази, а окремі новели по п’ять разів — все глибше хочеться туди зануритися. Назву також дві книжки, які видав я: роман Бориса Гуменюка «Острів» і роман Володимира Сердюка «Мистецтво вмирання». На Форумі придбав повне зібрання творів Богдана–Ігоря Антонича. Шукаю книжку про Володю Івасюка. Чув, що Малкович видав шикарне «Євангеліє для дітей», в якому мене особливо цікавлять ілюстрації Костя Лавра.

Андрій Кокотюха,
письменник

— Зазвичай я намагаюся читати ті жанри, в яких сам працюю: детективи, трилери, пригодницькі романи, взагалі масову українську літературу. Відкриттям для мене став роман «Пів’яблука» Галини Вдовиченко. Цілий рік я з Галею їздив Україною — і такого ще не бачив! Твір, який фактично відбракували на «Коронації слова», став бестселером! До того ж Галя стала відомою не лише на Заході України. Вона поговорить із людьми десять хвилин — і всі її книжки розкуповують! Друга книга — «Весілля з Європою» Антона Санченка. Це така собі приватна історія України, але настільки весела і «в тєму», що, мені здається, її треба рекомендувати школярам для позакласного читання. Перечитав «Політ над гніздом зозулі» Кена Кізі. Коли читав цю книжку у 19 років, хотів бути схожим на МакМерфі, бунтувати, йти на смерть задля своєї країни. Коли перечитав її у 38 років, подумав, що й помирати не хочеться, і бунтувати, і якось той МакМерфі досидів би свої три тижні — і вийшов би на волю... Така ось трансформація зі мною трапилася (сміється). Нарешті прочитав «По кому подзвін» Хемінгуея. Напевно, я тільки доріс до цієї чоловічої прози, якої, до речі, нині бракує в Україні. П’ята книжка — «Голлівуд» Чарльза Буковські. Це спогади ветерана алкогольної війни. Втомлений письменник відпочиває уже на лаврах, давно не епатажний, збоку стежить за своїми творами. На Форумі купив «Смерть у Бреслау» Марека Караєвського, ми з ним вийшли в одній серії.

Олександр Фоззі Сидоренко,
музикант, письменник

— Раджу всім прочитати дві книжки геніального кінорежисера Георгія Данелія «Безбилетный пассажир» і «Тостуемый пьет до дна». Брат нещодавно подарував останню книгу Стівена Кінга українською мовою, в Росії її ще не видали — це приємно. Учора познайомився з Сергієм Жаданом. Крутий чолов’яга, обличчя сучасної України. Моя мама у захваті від нього. Не дочитав останню книгу Бориса Акуніна «Сокол и ласточка». Що з ним сталося? Такий був крутий чувак. Я брав інтерв’ю у Бориса Грєбєнщікова і він мені порадив цю книжку. Я довіряю смаку Грєбня, але книга абсолютно нецікава.

Віктор Морозов,
співак, композитор, перекладач

— Останнім часом рідко дочитую якусь книжку до кінця. У мене спільник дуже цікавий — це Гессе. Він теж у молодості читав масу книжок, а у поважному віці прочитував у книжках лише окремі рядки. Колись він багато подорожував, а на схилі літ йому вистачало споглядати одне якесь гарне місце. Те й зі мною. Я постійно купую книжки, але прочитую кілька сторінок — і цього мені досить. Починав читати і Жадана, і Карпу, і Малярчук, і Ушкалова. Всі вони цікаві, але мені достатньо просто відчути стиль. На Форумі Василь Габор подарував мені нову книгу Костя Москальця, ще подарували повне зібрання творів Богдана–Ігоря Антонича.