Цвях програми

Ковальська справа у Донецьку завжди була у пошані, й не випадково, що одним із його символів є пальма Мерцалова, знаменита тим, що майстер викував її із цільного шматка залізничної рейки. Майстри молота й ковадла — нащадки давньої і шанованої професії — не перевелися і в наші дні. А переконатися в цьому на власні очі могли жителі і гості Донецька. Парк кованих фігур, улюблене місце відпочинку донеччан, на минулих вихідних наповнився дзвоном молотків і ковалень — саме тут проходив 11–й Міжнародний фестиваль ковальської майстерності «Парк кованих фігур 2009».

На фестиваль приїхали 150 ковалів із Бельгії, Голландії, Німеччини, Чехії, Росії, Узбекистану, але найбільше було майстрів із України. Свої вироби на виставку надіслали також ковалі з Японії та Канади. Метою цього мистецького заходу було не стільки показати майстерність ковалів, скільки долучити українців до ковальства як до мистецтва.

Тому змагання як такого між ковалями не планувалося, адже кожен із півтори сотні майстрів по–своєму талановитий, а отже, унікальний. Хоча свою індивідуальність кожен міг проявити у загальному завданні, викувавши символічний цвях. Так, так, саме цвях.

У звичайному цвяху майстри реалізовували свої неординарні задуми: гість із Голландії Хуб Сенсен на шляпці свого цвяха примудрився поставити автограф — фірмовий знак, а ковалі із Луганська Олексій Юрченко та Володимир Застава «посадили» на цвях майстерно викуваного дятла. Перед численними глядачами ковалі один за одним вбивали свої витвори у дерев’яний стовп, який швидко став нагадувати їжака.

Тут же, на очах у публіки, давно забуте мистецтво підковування коня демонстрував Леонід Красницький. Граціозно красивий кінь Гектор, відчуваючи сильні руки майстра, особливого опору не чинив. Коваль із Краматорська власноруч виготовив не лише підкови й цвяхи, а й бричку, прикрасивши її кованим мереживом.

Хоча ковальське ремесло — не жіночих рук справа, на фестивалі «кували» й представниці слабкої статі. Своє уміння володіти молотом демонстрували цілі родини, як, приміром, сімейство Похільченків із селища Кирилівка Запорізької області. Біля ковальні з неабияким творчим запалом шматки розпеченого металу на витончену лілею перетворювали батько Геннадій, мама Наталка та їхня шістнадцятирічна донька. Одинадцятикласниці Оксані, яка мріє стати перекладачем технічних текстів, ковальська праця неабияк подобається. «У найближчих планах родини — участь в аналогічному фестивалі в Німеччині», — поділилася Оксана, поки батьки поралися біля горну.

За три дні свято ковальського мистецтва відвідала не одна тисяча жителів і гостей Донецька. На згадку ковалі залишили їм виготовлену з металу копію Кубка УЄФА, виграного «Шахтарем» цього року, яка вдвічі вища за оригінал — 140 сантиметрів. Саме стільки років Донецька його мешканці відсвяткували влітку. Європейський футбольний трофей із заліза став черговою прикрасою парку кованих фігур.

А на площі перед Донецькою міськрадою, по сусідству з Цар–пушкою і дзвоном, в небо здійнявся кований букет троянд. Два кільця на рожевому граніті, які оперізують букет, зберігатимуть пам’ять про минулий фестиваль: кожний із учасників заходу залишив автограф у вигляді свого ковальського виробу, який органічно «вплели» в художню композицію...

Антін БОБИР