(Ту)ристична атракція

Болгарська Варна та сусідній чорноморський курорт міжнародного значення Золоті Піски невдовзі обзаведуться новою (Ту)ристичною чи, радше, «дуристичною» атракцією. Літак Ту–154 останнього комуністичного лідера Болгарії Тодора Живкова буде найближчими днями затоплено у Варненській затоці. Живков, який у народі мав прізвисько «Тато», очолював ЦК Компартії впродовж 35 років. Він помер 1998 року 86–річним. Осиротілий Ту–154 виробництва 1971 року, яким Живков облетів увесь світ, включно з Кубою і Мексикою, спочатку стояв у ангарі аеропорту Софії, а 16 вересня 1999 року здійснив свій останній переліт із Софії до Варни, де й іржавів останнє десятиліття.

Дорога літаку була одна — на металобрухт. Але у відомого варненського фотографа, шанувальника дайвінгу і підводних зйомок та голови місцевого товариства дайверів «Блек сі дайв Одесос» Орліна Цанєва виникла несамовита ідея — врятувати літак, затопивши його і перетворивши на атракцію для шанувальників дайвінгу та практичний тренувальний об’єкт для водолазів.

Від льотчиків — до підводників

Як насправді, то Цанєв лише запозичив ідею. Три роки тому він побачив на телеканалі «Діскавері» сюжет про літак, затоплений із подібною метою біля узбереж­жя Канади. Окрім того, неподалік Варни спочиває на дні Чорного моря радянський підводний човен «Щука», підбитий у роки Другої світової війни. Минулого літа біля іншого болгарського курортного міста — Созополь — був затоплений корабель «Піонер», який також свого часу служив Тодору Живкову для морських прогулянок та риболовлі; в новітню епоху його вирішили перетворити на атракцію для дайверів. Ініціатори затоплення корабля та літака Живкова розраховують, що ці два судна на дні морському впродовж двох років укриються водоростями та мушлями і стануть домівкою для риб та іншої морської фауни, тобто ще більше привабливатимуть любителів підводного плавання.

Ідею Цанєва підтримав мер Варни Кирил Йорданов, який також є дуже колоритною фігурою — відомим байкером. Варненці чують і бачать свого мера здалеку, бо він носиться вулицями міста на яскраво–червоному гоночному мотоциклі марки BMW. Цанєву та Йорданову довелося подолати безліч бюрократичних перешкод, щоб отримати дозволи на затоплення літака від Міністерства оборони, військової та цивільної адміністрацій з безпеки судноплавства, від природоохоронних та екологічних органів.

Орлін Цанєв має свій особистий інтерес у затопленні історичного літака, бо планує наприкінці цього року випустити накладом 15 тис. примірників розкішний ілюстрований атлас затоплених у Чорному морі суден. І, звичайно ж, він є укладачем та автором фотографій до цього дорогого, адресованого багатим іноземцям видання.

Місце затоплення знаходиться поза фарватером руху суден, приблизно за 500 метрів на схід від мису Галат (південного виступу Варненської затоки). Наприкінці серпня літак відповідно приготували в останню путь: усунули всі гострі кути та деталі, щоб уникнути поранень водолазів та дайверів, демонтували крила на час транспортування. Третього вересня 40–тонне тіло літака завантажили на велетенську платформу та перевезли з допомогою потужного тягача на берег Варненського озера, біля якого знаходиться мис Галат. Уже там до корпуса знову примонтують крила і стабілізатор, унаслідок чого вага літака зросте до 56 тонн. А потім портовими кранами завантажать на баржу повітряну машину (довжина якої 48 метрів, висота — 11, а розмах крил — 38 метрів) та закинуть на глибину 22—25 метрів. Затоплення літака здійснить плаваючий кран «Антей».

Вигідніше здати на брухт

Автор цих рядків стежив за перипетіями цієї трагікомічної історії під час недавнього перебування в Болгарії. Друковані та електронні ЗМІ коментували її широко і дуже по–різному. Одні сухо, інформативно, інші захоплювалися її незвичністю, а треті називали повним дурисвітством та блюзнірством.

Організатори акції обережно оцінюють вартість операції у 35 тис. левів (18 тис. євро), бо саме стільки надарували різні спонсори, а керівництво морського порту Варни надає всю потрібну техніку безкоштовно. Але це явно занижена сума. Критики вказують, що «Джуліят», як ніжно називав свій літак сам Живков, становить як історичну, так і матеріальну цінність. Якщо здати його на металобрухт, то держава отримає 300 тис. левів. Але ще краще було б залишити його для наступних поколінь як історичну реліквію.

Критики нагадують, що з морських глибин вороття не буде. І наводять приклад великого корабля Moon Lake, який 2002 року під час сильного шторму затонув неподалік Варни. Тепер міська влада пропонує продати цей металобрух за символічний один лев кожному, хто погодиться підняти його з морського дна. Бажаючих наразі не знайшлося.

«Ми нажахаємо туристів»

Новий прем’єр–міністр Болгарії Бойко Борисов назвав акцію з літаком Тодора Живкова «дуже неетичною». Вона може завдати Болгарії як моральної, так і матеріальної шкоди. Країна значною мірою живе від прибутків від туризму. На Чорноморському узбережжі Болгарії є лише два міжнародні аеропорти: у Варні та в Бургасі. Всі лайнери, які щороку доставляють у Болгарію сотні тисяч закордонних туристів, низько пролітають над Варненською затокою. Можна уявити почуття пасажирів, які перед приземленням бачать через ілюмінатори затоплений у морі літак! Президент Болгарії Георгій Пираванов наразі не прокоментував ситуацію. Імовірно, перебуває в глибоких роздумах, бо також літає на іншому урядовому Ту–154.

Організатори не називають дату затоплення літака. Болгарські ЗМІ в значенні «чорного дня» називали 16 вересня, на яке припадає десята річниця останнього польоту цієї машини. Можливо, організатори чекатимуть кращої погоди, бо у вересні дуже часті шторми, або більш сприятливої політичної погоди, коли пристрасті навколо цієї справи вгамуються, і вони зможуть тишком–нишком довести до фіналу «мокру справу».