«Вона нікуди й не зникала»

Сьогодні у Чернівцях стартує ювілейна «Червона рута». Двадцять років тому — у 1989 році — у тому ж місті вона вибухнула потужною новою українською музикою й іменами, що за цей час не відійшли у небуття й не загубилися серед сонму «собі подібних»: «ВВ», «Брати Гадюкіни», «Кому вниз», Сестричка Віка, Марія Бурмака, Ірина Білик. Гілку першості серед фестивалів української музики «Червона рута» тримала до 1997 року, відкривши нам у Харкові Катю Чілі, «ТНМК», Юлію Лорд, «Тартак», потім конкурси теж відбувалися, але вже тихо і непомітно. Сьогодні «Червона рута» знову голосно повертається у музичний ефір країни. Але чи в тому статусі, що 20 років тому? У розмові з директором і батьком фестивалю Тарасом Мельником «УМ» відчула деякий скепсис щодо таких перспектив.

Музика Ані Лорак — це 1990–ті роки

— Тарасе Васильовичу, чи змінилися критерії відбору конкурсантів? Адже зараз, на відміну від перших «Рут», існує багато різноманітних конкурсів для молодих талантів.

— Ті конкурси не є цілеспрямованим пошуком молодих виконавців. На них потрапляють ті, хто вже відомий або може оплатити фонограму, костюми. А в нас усе безкоштовно, ми ще й допомагаємо молодим виконавцям готуватися до фіналу.

Щодо критеріїв, то вони залишилися тими ж: щоб це було сучасно, щоб це було українське — і мова виконання, і музика, і хореографія.

— Скільки етапів відбору на конкурс?

— Два. Цього разу було навіть три. Перший — у кожній області, по 200–300 учасників. Після обласного рівня був другий загальноукраїнський тур, у якому брали участь ті, хто міг іще «підтягнутися». Тепер — фінал у Чернівцях, де виступлять загалом 385 учасників у п’яти жанрах: рок, поп, акустична, танцювальна й інша музика.

— Хто в журі?

— Це відомі фахівці в галузі музики. Серед них — Тарас Петриненко, Кирило Стеценко, Анатолій Калениченко, Олег Скрипка заявлений, критик Олександр Євтушенко, виконавчий директор фестивалю і керівник відбіркових обласних конкурсів Мирослав Мельник, чернівецький музикант Левко Дутківський, фольклорист і керівник київського театру «Дай Боже» Ольга Мельник. Вони фахівці в усіх жанрах — обізнані з національною традицією і основними музичними течіями не тільки в англомовному світі, а й іспаномовному, арабському. На жаль, нових пошуків у наших виконавців часто немає. Приміром, при всій повазі до Ані Лорак те, що вона виконує, — це 1990–ті роки.

— Якщо переглянути списки лауреатів «Червоної рути» від перших і до останніх років, проглядається, що спочатку фактично всі вони були яскравими оригінальними музикантами, а потім оригінальність почала зникати. Як це можна пояснити?

— Я з цим не згоден. Ще в 1997 і 1999 роках були дуже яскраві: «ТНМК», «Тартак», «Радослав», «Росава». Цікавих багато, просто ви їх не знаєте. У нас такий нещасний шоу–бізнес, що нікого нового не допускає й не жалує українську музику. «Червона рута» зараз не може вийти на телебачення чи радіо, тому що треба платити: до 1999–го наші записи брали безкоштовно, а тепер — плати. Інформаційний ринок забрала всяка російська, англійська й інша чортівня. Це вони повинні платити за право показати нашу пісню! Як у Канаді, Франції.

— Ви говорите про музичні канали М1, М2, OTV?

— А ви подивіться — що там українського? Там плата неофіційна, але, звичайно, все продається.

Сестрички Віки й Андрія Миколайчука не буде

— Які перспективи отримають переможці цьогорічної «Червоної рути»?

— У 1990–х переможці їздили в тури по Україні, набували досвіду, записували пісні, потім їх уже запрошували інші. Тепер також потрібна підтримка, але я не знаю, що буде після виборів: невідомо, яким буде уряд і Міністерство культури. Ми передбачаємо обов’язкові концерти й записи.

— Хто з лауреатів попередніх років виступатиме на ювілейних концертах?

— Багато: «ВВ», «Тартак», Бурмака, «Кому вниз», «ТНМК», Едуард Драч, «Мото­ролла», «Мертвий півень», Та­рас Чубай, «Крихітка Цахес», Сестри Тельнюк.

— Чи буде легендарна Сестричка Віка?

— Ні. І «Братів Гадюкіних» не буде, тому що помер Сергій Кузьмінський. А Сестричка Віка вже не працює, на жаль.

—  Але ж вона в Америці виступає.

— Вона виступає не як рок–виконавиця, а в театрі.

— Андрій Миколайчук?

— Ми не могли з ним зв’язатися. Багато з ким ми не могли зв’язатися, а багато хто з української пісні перейшов на російську.

— Ви робили цим людям пропозиції? Наталі Могилевській, Ані Лорак, Ірині Білик?

— Ні, ми працюємо на іншу культуру. І ще вони хочуть великі гроші.

— Який бюджет ювілейної «Червоної рути»?

— На фінал міністерство дало один мільйон гривень, приблизно таку суму — на підготовчий період. При такому масштабі — це невелика сума.

— Лауреати виступатимуть за гонорари чи за ідею?

— Чи тепер робиться щось безкорисливо? Можливо, могли б: вони завдячують «Червоній руті», що їх знайшли, підтримали, допомогли стати відомими. З іншого боку — ми вдячні, що вони тримаються українського, тому я вважаю, що їх за це треба підтримувати.

— Режисер «Червоної рути–2009» Тарас Грималюк каже, що нинішню подію не варто розглядати як відродження фестивалю...

— Це пошук пояснення, що таке сьогоднішня «Рута». Побачимо. Вона не зникала нікуди. Просто завдяки телебаченню, радіо, кучмівській і посткучмівській політиці, вона просто в тіні.