Не книжки, а вічна пруха
Уже вкотре, відвідуючи Форум видавців, замислююся над питанням: невже люди так люблять читати, що відпрошуються з роботи, тікають з університетів, перетинають пів–України, аби потрапити на чотири дні у світ книжок до Львова? Чому такий ажіотаж, пояснила львівська поетка Галина Крук: «У мене немає вже сили щось дивитися і купувати. Але не в тому сенс Форуму. Я можу в будь–який час піти в книгарню й у спокійній атмосфері майже за ту саму ціну купити все що потрібно. Приходжу сюди за спілкуванням. Форум — це живий контакт між письменником і письменником, авторами і читачами. І яким би він не був, у ньому ховається найбільша розкіш». Електрик Ігор два дні поспіль стояв у черзі за квитками на Форум. Потрапити сюди його манило не спілкування, а спеціалізована література. «Все для юристів, про духовність, купа масової літератури. Свою технічну шукав цілий день. Знайшов і дуже тішуся з того. Купив книжку на 60 гривень дешевше, ніж у книгарні», — радіє Ігор.
Погоджуюся з двома своїми співрозмовниками та не можу ані слова закинути Юркові Прохаську. «У Європі спостерігається новий підхід до книговидання і книгорозповсюдження. Місце утримання для книжки дуже дороге, тому книгарні зберігають тексти на електронних носіях. Читачеві на його очах за десять хвилин із цього електронного каталогу видруковують книжку і вбирають у палітурку. Це регулює необхідну квоту паперу», — Прохасько радить перейняти досвід і не перенасичувати книжковий ярмарок. Та якби він був видавцем, заспівав би іншої. «Форум — це Великдень. Кожен видавець пече свою пасочку і хоче, щоб читач освятив її своєю увагою. Це найбільше свято в Україні, котре надихається культурою», — зізнається Іван Малкович.
