На стіні його доволі скромного робочого кабінету, просто перед очима, — морський пейзаж у приємних для ока пастельних кольорах: трохи несподіваний як для «стовідсотково сухопутного» господаря. Схоже, що цей «шматок моря» — чи не єдине послаблення, яке дозволяє собі на службі права рука Президента у, мабуть, найрезонанснішій та найневідрегульованішій сфері. Застібнутий на всі гудзики чорний офіційний костюм — навіть у післяробочий час, пунктуальність та м’яка ввічливість до співрозмовника й готовність відповідати на кожне запитання — незважаючи, що розмова триває довше від запланованого, а помічниця наполегливо стукає у двері , вибачаючись, нагадує: у нього попереду ще інші переговорні заходи. Дипломатична кар’єра проглядається під час розмови регулярно, коли Богданові Івановичу доводиться коментувати щось скандальне: як і більшість його колег по цеху, Соколовський дотримується думки, що спочатку має йти позитив. Навіть якщо питання про негатив...