Той, що виганяє бісів

Опановані злими духами — не обов’язково з перекошеними обличчями і не завжди б’ються в корчах чи по–звірячому завивають у храмі, коли екзорцист над ними вичитує. Інколи біснуваті виглядають цілком пристойно і нібито при повній свідомості. От тільки дивно хворіють: ні терапевти, ні психіатри не можуть зарадити. Ознака опанування злим духом — надмірний неспокій і нарікання, агресивність, нездатність прислухатися до іншого. Пекуча журба, аж до небажання жити. Екзорцист Юрій Савчук пояснює, що опанування буває зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє — це, зокрема, коли людина постійно відчуває якісь незрозумілі дотики, ніби щось лазить по шкірі. Якщо «чує голоси» — то опанована внутрішньо. «Коли я читаю в церкві молитви над усіма, — каже отець Юрій, — то від людини, опанованої лише зовні, це легко відходить».

«Я посилаю його в пекло...»

Екзорцист Юрій Савчук постійно в дорозі. Поїзди, маршрутки, автобуси, інколи й пішки міряє кілометри в глухе село чи віддалену лікарню. 60–річний монах–василіанин третього чину (тобто в миру) споживає їжу раз на добу, мало спить, завжди приязний і доброзичливий. Його майно — це валізка з молитовниками, єлеєм і репродукціями ікон святих, що їх ушановують християни різних конфесій. Молячись через них до Господа, отець Юрій лікує всіх, хто потребує зцілення.

Отець каже, що став екзорцистом із необхідності: «Один чоловік шукав священика, який допоміг би його дочці. Більше нікому було, то я взяв «Требника», пішов з тою дівчиною до церкви і молився цілий день — від дев’ятої години ранку до п’ятої вечора. Посповідав, запричащав її. Як злий дух вийшов — то вона скинулася, і ніби вітер війнув». Вдруге вигнав злого духа за півгодини, утім одержима при цьому страшно кричала. Перше благословення на екзорцизм отримав від світлої пам’яті отця Порфирія з монастиря в Дорі, неподалік Яремчі. Потім постав вибір — чи служити на парафії, чи віддатися цілковито допомозі хворим, не маючи спочинку. Отець відчув покликання — зцілювати. І взяв благословення у єпископа.

«Якось я відвідував лікарню в Новояворівську на Львівщині, — згадує священик. — Потім виганяв злого духа з квартир, і один міліціонер попросив завітати до нього. Розповів, що в його хаті весь час щось гримає, а серед ночі з’являється «хлопчик» і кидається душити домочадців. Кажу: одна умова — ви всі маєте посповідатися й причаститися, тоді легко буде вигнати. Вони погодилися. Я всіх посповідав, читав молитви, акафісти, освячував дім — потім щось гупнуло в стіну й війнуло. Більше, переказують, не тривожить».

— Цікаво, куди ж він іде, той дух?

— Я його посилаю в пекло, — розповідає екзорцист. — Навіть якби багато людей було при тому, він не може вселитися ні в кого.

— А ви не боїтеся, що та зла сила особисто вам зашкодить?

— Не боюся, бо зі мною Господь. Іменем Господнім я виганяю злого духа. І готовий на все, що Господь мені пошле.

«Коли хрести знімали з церков»

Буває, що людина настільки опанована злом, що не хоче сповідатися і причащатися. Тоді треба молитися за неї, поки не захоче покаятися. Деколи — роками. Родичі такої людини також мають молитися за неї. Але часто цього не роблять, думаючи, що екзорцист, як чарівник, усе «зніме рукою». Ніяких зусиль людини, мовляв, не потрібно. Утім досвід вигнання бісів свідчить, що найпершою умовою для зцілення є віра людини і її бажання. У час, коли екзорцист робить свою справу, людина має довіритися Богові й, зі свого боку, посилено молитися Всевишньому.

Інколи отець Юрій направляє людину до психіатра, щоб упевнитися, чи вона не хвора психічно. «Коли медицина встановлює, що людина здорова, — робимо вичитки, — розповідає священик. — Але й без того робимо вичитки. Якось до психлікарні запровадили хлопця з Трускавця. Я посповідав його, та й інші пацієнти попросилися. До 70 осіб було до сповіді — і лікарі, й санітари, і медсестри, і батьки тих хворих дітей. Запричащав усіх і над усіма читаю молитви. Троє підлітків упродовж наступного тижня були виписані з лікарні. Вони були не психічно хворі, а одержимі. Ні лікарі, ні батьки того не знали. Є випадки, що й лікарі одержимі злим духом, і над ними я читаю молитви».

— Вам ніколи не доводилося робити вичитку над людиною, що була ворожбитом?

— Доводилося. Одна жінка ворожила на картах і дуже хворіла. Я сказав їй перед сповіддю: жіночко, ви перестаньте гадати. Вона залишила карти, і їй покращало.

Злий дух, як пояснюють знаючі люди, може вселитися в людину через її тяжкий гріх або через родові гріхи. От коли за часів радянської влади, наприклад, знімали хрести з церков, — уточнює отець Юрій. — Буває, що й ворожбити насилають. Утім найперша умова опанування бісами — це якийсь переступ людини: слабкість перед спокусою, непристойні жарти, спалах люті, заздрість. Злу важко причепитися до людини, яка любить. «Треба жити з вірою, — радить екзорцист. — Молитися «Отче наш», молитви з молитовників чи своїми словами. Христос сказав — будьте як діти. Діти є милі. Ми діти Божі, буває, відходимо від заповідей, але коли каємося, віримо Богові — Господь прощає, забуває, як тій дитині...»

«Щоб у серці була доброта»

Отець Юрій Савчук свого часу закінчив духовну семінарію у Ленінграді і навчався у підпільній греко–католицькій семінарії, що у Львові. Нині, згідно з розпорядженням Папи Римського Бенедикта XVI, кожен католицький єпископ повинен мати у своїй дієцезії декількох екзорцистів. У Римському університеті Athenaeum Pontifical Regina Apostolorum запровадили кількамісячні курси для екзорцистів. У нас небагато хто зголошується бути екзорцистом — це велике навантаження і відповідальність. За словами отця Юрія, лекції про екзорцизм він не має часу слухати, до того ж в Україні таких немає, а за кордон їхати — потрібні віза й запрошення. Поки що і без курсів удається допомагати людям. Отець читає молитви з різних книг — греко–католицьких, православних: «Усі святі рівні перед Богом — незалежно якої раси чи конфесії. Хто потребує молитви — я всіх приймаю. Адже Церква єдина, а конфесії створили люди. Ми тепер єднаємося у молитві». Утім отець Юрій дивується, чому в «Требнику» Петра Могили, перевиданому нині у Києво–Печерській лаврі, не вмістили жодної молитви на вигнання злого духа.

Чин вичитки монахи склали ще в IV столітті. Екзорцист при групі людей після сповіді й причастя промовляє: «Вижени всякого лукавого нечистого духа прихованого, що гніздиться в серцях їх... Духа улесливості, духа лукав­ства, духа ідолослужіння, духа неправди, духа нечистоти, що діє по напущенню диявола... Від верху, від низу, від гортані, від серця, від очей, від рук... Від розуму, від душі, від почуттів...». І приказує «відректися від злого». Люди погоджуються, повторюють за ним молитву.

Отець Юрій їздить по всій Україні, буває в різних храмах, у домівках і депутатів, і суддів, адвокатів і прокурорів, і в робітників, хліборобів, учителів, пенсіонерів, у різних лікарнях — звичайних, психічних, у реанімації. Каже, що всі куточки України об’єднує те, що народ наш гостинний, богонадійний. «Головне для священика — привести людину до Бога, — каже отець. Усі рівні перед Богом. Коли людина старається робити добро, допомагати іншим — тоді Господь її благословляє, виганяє бісів і кріпить здоров’ям і ласкою. Головне, щоб у людини в серці була доброта».

ВАРТО ЗНАТИ

З погляду атеїстів, біси чи демони — це лише «метафори людських вад». Однак будь–яка релігія визнає існування злих духів та їхнього керманича — «князя світу цього». У різних одкровеннях він іменується по–різному — Ариман, Ібліс, Сатана, утім всюди розуміється однаково: як «богоборець» і «лукавий ворог роду людського». Ісус Христос неодноразово виганяв бісів з одержимих людей. У Євангелії, зокрема, розповідається, як Він змусив перескочити легіон злих духів із біснуватого у череду свиней. Усі свині кинулися з урвища в море.

ДОВІДКА «УМ»

Термін  «екзорцизм» походить від грецького «екзосія» — «заклинання, присяга». У Римській католицькій церкві обряд вигнання бісів починається зі слів: «Приводжу тебе, найлютіший дух, до присяги Всемогутньому Богові». У ранній церкві до обряду хрещення входило вигнання злих духів. У часи середньовіччя екзорцизм застосовували також при хрещенні: дитині тричі дмухали в обличчя, повторюючи: «Вийди, нечистий дух, звільни місце Духу Святому». Як обряд вигнання злих духів із людей, практика екзорцизму закріпилася на Заході з 1614 р. Така практика є і в православ’ї. Скажімо, чин вигнання біса вміщено в «Требнику», виданому Петром Могилою у 1646 році. У «Великому требнику» Православної церкви вписано молитви для вигнання бісів. Екзорцистська практика розвинута також у деяких протестантських церквах.