«Класні» знання

01.09.2009
«Класні» знання

1 вересня для дітвори — все одно свято. (Фото з сайту visualrian.ru.)

Літні «гульки» для школярів лишилися у минулому — час знову за парти. В українських школах сьогодні приймають  «новобранців», очікують свіженькі підручники і збираються запроваджувати освітні новинки. На наших дітей віднині чекає полегшена фізкультура, практичні уроки із правил життя, на дев’ятикласників — «пробна» 12–річна освіта і нові предмети

 

13 шкіл зникне, 80 — з’явиться

У дев’ятирічній школі села Стремигород Коростенського району на Житомирщині, де за парти 1 вересня сяде 31 дитина, кипить робота — тут готуються до навчального року, як і по всій Україні. «Зірок із неба не хапаємо, але усе необхідне є», — запевняє директор навчального закладу Валентина Прокопчук. Щоправда, свято 1 вересня у стремигородській школі буде трохи сумним — цього року через брак учнів немає тут ані першокласників, ані випускників. «Морально важко буде проводити свято першого дзвоника, — зітхає директорка, — уся увага має бути прикута до випускників та першокласників. А у нас їх не буде...».

Загалом 1 вересня гризти граніт науки візьмуться майже чотири мільйони українських школярів, і з них приблизно 400 тисяч — «першачки». «Уперше за багато років ми чекаємо на збільшення кількості першокласників, — розповідає «УМ» директор Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти та науки України Олег Єресько, — за нашими прогнозами, їх буде приблизно на 10—13 тисяч більше, ніж минулого року».

І хоча демографічна ситуація потроху покращується, загальна кількість учнів через низьку народжуваність у попередні роки продовжує зменшуватися — уже наступного навчального року освітяни готуються до «демографічної ями» — рекордного зменшення школярів. Така динаміка призводить до напівпорожніх шкіл. Через брак «жертв науки» за останні п’ять років уже припинили діяльність 870 шкіл — майже всі вони сільські. Цього року замки повісять на дверях ще близько 80 закладів. У Міносвіти лише розводять руками: мовляв, закриття шкіл — міра вимушена, адже їхня середня наповнюваність становить 29 учнів, а в сільських школах, буває, вчиться... по двоє учнів. Водночас цьогоріч до 1 вересня планувалося ввести в експлуатацію 26 новеньких сучасних навчальних закладів — у Київській, Рівненській та Тернопільській областях.

З’являться підручники з фізкультури

На школярів тим часом чекає у новому навчальному році чимало «свіжини». По–перше, відтепер українським учням доведеться менше пітніти на уроках фізкультури — Міністерство освіти і науки України (враховуючи не дуже хороше здоров’я наших дітей) впровадило нову навчальну програму з фізичної культури для учнів 5—9–х класів. Це значить, що уроки «фізри» стануть полегшеними, а необхідні нормативи буде знижено.

У списку загальних фізичних навантажень залишиться біг (але без виснажливих кросів), стрибки, вправи для формування постави і профілактики плоскостопості. «На учнів чекають справді революційні зміни, — каже Олег Єресько, — уперше ми даємо можливість школам обирати собі профільний вид спорту: баскетбол, футбол, легку атлетику. Причому ми рекомендуємо у вересні не давати учням особливих навантажень. Адже кожна дитина по–різному проводила канікули — хтось рухався все літо, а хтось просидів за комп’ютером».

Тепер оцінюватимуть школярів на уроці фізкультури за наполегливість і власні здобутки, за техніку виконання вправ і активність на уроці. Для «фізкультурної» науки освітяни навіть підручник спеціальний випустили (щоправда, наклад його обмежений). Тепер школярі отримуватимуть і тео­ретичні знання про фізичну культуру.

Учням — про підворіття і права споживачів

Міносвіти активно впроваджує чимало педагогічних експериментів. Один із них — урок «Основи здоров’я» вже успішно «читається» в усіх школах. «Цей предмет є не в багатьох країнах світу, — зауважує Олег Єресько, — в Україні з огляду на стан здоров’я наших дітей його запровадили. Мета цього інтерактивного уроку — сформувати в дитини певні навички, аби вона могла самостійно обрати модель безпечної поведінки для свого здоров’я». Дітям розкажуть про СНІД, наркоманію, планування вагітності, алкоголізм. «Відпрацьовуватимуть» зі школярами і конфліктні ситуації — як потрібно поводитися, скажімо, у підворітті. «Заручившись підтримкою міжнародних партнерів, ми навчаємо вчителів — кого визначить школа — інтерактивним формам викладання, — пояснює пан Олег, — проводимо тренінги. І вже більше 15 тисяч вчителів підготували спеціально для викладання цього предмета». Батьки таким «лекціям», як свідчать соціологічні опитування, дуже раді — тим більше, що їх теж залучають до спілкування. Міносвіти видало спеціальні навчальні посібники для батьків із рекомендаціями, як будувати взаємини з підлітком.

Ще один «готовий до вжитку» навчальний предмет — «Основи споживчих знань» — його школи можуть запрова­джувати за бажанням. «Ми часто не знаємо, як поводитися, якщо у магазині купили неякісний товар — куди йти, до кого звертатися? Цей курс допоможе дітям грамотно і без скандалів відстояти своє право споживача», — запевняє Олег Єресько.

Триватиме й вивчення курсу «Основи християнської етики» та «Християнська етика в українській культурі» (як правило, вивчення цих курсів розпочинається з 1 класу). Також школи, за бажанням, можуть включити до навчальної програми і факультативи, присвячені Голодомору, проблемі торгівлі людьми, екології.

Дев’ятикласники–першопрохідці

«Піддослідними кролика­ми» у новому навчальному році стануть і всі українські дев’ятикласники — вони починають вчитися за новими міністерськими навчальними програмами й першими «відсидять» за партою вже 12 років. Для них вводяться нові предмети, такі як «Художня культура», «Інформатика» (вона раніше починалася лише з 10–го класу). Буде також і новий урок «Правознавство. Практичний курс». «Це не класичний предмет — правознавство, — пояснює Олег Єресько, — це те, що знадобиться дітям у повсякденному житті: наприклад, як варто поводитися, якщо тебе затримала міліція, які ти маєш права, обов’язки».

Окрім того, спеціально для дев’ятих класів Міносвіти повністю оновлює навчальну літературу: укладено угоди з 29 видавництвами на 160 назв підручників. Щоправда, далеко не всі школи вчасно отримують книжки — гроші на підручники уряд виділив із запізненням. Та й надрукувати у найкоротший термін десять мільйонів книжок не встигають видавництва. Це, звісно, трохи непокоїть освітян та батьків — раптом доведеться купувати самотужки нові книжки. У Міносвіти ж заспокоюють: не поспішайте, дев’ятикласників забезпечать новими підручниками в повному обсязі. А поки книжки не дійшли, учням та вчителям рекомендують користуватися інтернетом — мовляв, перші параграфи нових книжок там уже, про всяк випадок, вивісили.

Школярів поділять на фізиків та ліриків

Нововведення на цьому не закінчуються: уже через рік, планують освітяни, старша школа буде функціонувати як профільна. І буде масовою. До речі, 66 відсотків учнів уже навчається в спеціалізованих класах природничо–математичного, технологічного, філологічного напрямів. Тепер черга й усіх інших визначитися — фізики вони чи лірики.

«Профподіл» стосуватиметься і «малогабаритних» сільських шкіл — для них дуже ймовірним видається технологічний профіль і допрофесійна підготовка: коли дитина разом із середньою освітою зможе отримати ще й професію водія трактора чи монтажника.

Щоправда, зробити профільною напіваварійну школу з десятком учнів — надскладне завдання. «Найбільш оптимальною моделлю організації профільного навчання у селах є освітній округ — добровільне об’єднання загальноосвітніх шкіл між собою, — каже Олег Єресько, — і приклади у нас уже є: обирається профільною школа, яка краще укомплектована. До неї шкільними автобусами підвозять дітей на навчання. Є ще варіант, коли на різні уроки дітей возитимуть у різні школи — один день в одній школі, інший — в іншій. Звісно, це дещо втомлюватиме дітей. Однак якість освіти значно покращиться».

Окрім того, ще й зекономляться гроші, кажуть освітяни–менеджери. У Козятинському районі Вінницької області, наприклад, громада сама вирішила збільшити школи: у селах лишили тільки початкові класи, а середні загальноосвітні школи об’єднали, до них перевели найкращих учителів. «Це дало можливість зменшити фінансування малокомплектних шкіл, — запевняє Олег Вікторович, — адже якщо середнє утримання учня по Україні на рік обходиться шість–сім тисяч гривень на рік, то в малокомплектних школах витрачається до 18 тисяч. На зекономлені кошти освітяни купили шкільні автобуси, провели ремонт, навіть придбали мультимедійні дошки».

Школа з ліфтом для інвалідів

Ще один амбітний і надважливий проект — інтеграція дітей з особливими потребами до повноцінної освіти. По всій Україні відкриваються у школах так звані інклюзивні класи, де мають змогу навчатися звичайні діти та школярі з вадами здоров’я. «На сьогодні в школи інтегровано понад 100 тисяч таких дітей, — каже Олег Єресько. — Ми не приймаємо жодної школи, де не передбачено безбар’єрне середовище — пандуси, відповідні туалетні кімнати. І такі школи будуються: у білоцерківській школі, наприклад, уведено в дію спеціальний ліфт, реконструйовано та обладнано спеціальними меблями класні кімнати, створено кабінети фізичної реабілітації та психологічного розвантаження, уведено додаткові посади асистентів учителя. У Волинській, Івано–Франківській, Запорізькій, Київській, Сумській областях дітей–інвалідів перевозять спеціально пристосованими автобусами до місць навчання та додому».

Однак роботи у цьому напрямі — хоч греблю гати. Адже законодавство потрібно удосконалювати. Питання ж фінансування взагалі відкрите: чимало шкіл про ліфти та пандуси й не мріють — їм би дах залатати. Так, на кінець року в аварійному стані перебувало 474 школи (з них — 329 сільських). І далеко не всі дочекалися ремонту: особливо складною залишається ситуація у Тернопільській (там відремонтовано лише 37 відсотків закладів), Херсонській та Рівненській областях. Не краща ситуація і з оснащенням шкіл: матеріально–технічне забезпечення шкільних кабінетів натепер трохи перевищує 24 відсотки від потреби. А на комп’ютеризацію шкіл у бюджеті цьогоріч коштів взагалі не передбачено.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>