Віктор Ющенко: Стабільності гривні найбільше загрожують слабкий бюджет і недолугі політики

Під час інтерв’ю «Україні молодій» та газетам «День» і «Дєло» (переважна частина якого була опублікована у вчорашньому номері «УМ») Президент Віктор Ющенко відповів і на запитання про стабільність національної валюти. За словами глави держави, на неї впливають три основні фактори, із двома з яких «вдалося впоратися».

Про фактори, які впливають на стабільність гривні

— Перше — це торговельна політика уряду, — пояснив Президент. — Минулого року негативне торговельне сальдо (різниця між обсягом експортованих та імпортованих товарів. — Ред.) становило понад 18 мільярдів доларів, і це була одна з найбільш невдалих урядових політик. На жаль, якоїсь стрункої торговельної політики з боку виконавчої влади ми так і не побачили. Немає підтримки експорту, натомість підтримується імпорт — ті масові завезення з–за кордону, які здійснював уряд, у тому числі й у сільськогосподарській галузі, призвели до того, що тиск на гривню тільки зростав. У Національного банку не було іншої можливості, окрім як девальвувати гривню, вийшовши через курс на підтримку експортера. Як наслідок, імпортувати товари стало невигідно: винятково завдяки курсовій політиці НБУ відбулося падіння імпорту на 8–9 мільярдів. Сьогодні торговельний баланс країни вирівняний і достатньо збалансований. Деякі експерти кажуть навіть про його позитивне значення, хоча я таких даних не бачив. Але погодьтеся, на тлі минулорічних 18 мільярдів нинішні 700 мільйонів доларів негативного сальдо свідчать про те, що проблему можна назвати розв’язаною. Через зміну курсу національної валюти проблема тиску торговельної політики на гривню була знята.

Другий чинник, який впливає на гривню, — платіжна політика. Минулого року ми отримали приблизно 12 мільярдів доларів іноземних інвестицій, депозитів, кредитів. На сьогодні за півроку стався відтік близько 6 мільярдів. Через валютні резерви Нацбанк підтримує ті підприємства, які повинні повертати валюту (наприклад, «Укравтодор», НАК «Нафтогаз» тощо). Тут ситуація, хоча і є негативною з точки зору відтоку, перебуває в межах фінансового плану на рік.

Тому сьогодні найбільшої шкоди курсу гривні завдають не торговельна і не платіжна політика, а політичний фактор і слабкий державний бюджет. Коли великі люди щодня виступають і розповідають речі, які впливають на довіру населення до банківської системи, це не може залишитися непоміченим. На жаль, як у представників уряду, так і в опозиції ставлення до Нацбанку проходить через політику шантажу. А політик, який дбає про свою країну, ніколи не зробить нічого, щоб підірвати повагу до національної банківської системи і валюти.

Та найбільшою, фундаментальною проблемою є слабкий бюджет 2009 року і його дефіцит, який не хоче покривати ніхто, окрім Національного банку. Цінні папери уряду ніхто з корпоративних клієнтів на ринку не купує, тому їх викуповує НБУ — за рахунок емісійного ресурсу. На початку року цінних паперів уряду у Нацбанку було 8,5 мільярда гривень. Станом на сьогодні — 37,2 млрд. Це ті кошти, які НБУ віддав уряду, щоб забезпечити соціальні виплати. Тобто кредитування дефіциту бюджету зросло більше, ніж у чотири рази. Це та емісія, яка йде на ослаблення гривні і значною мірою спричиняє цінову нестабільність. При цьому якщо паралельно з цим процесом не викуповувати з ринку частину коштів, отриманих урядом, і не зменшувати кореспондентські рахунки комерційних банків, це призведе до гіперінфляції. Тому з березня, коли почалася ця активна підтримка уряду, Нацбанк започаткував практику випуску власних сертифікатів, щоб вибирати з ринку «гарячі» гроші.

Про наслідки подолання парламентом вето на закон про фінансування Євро–2012 за рахунок прибутку НБУ

— Як ви знаєте, я різко виступив проти цього закону. У національному банку будь–якої країни не планується прибутку. Бо національний банк — це фабрика грошей. Дайте йому завдання за півгодини отримати прибуток 400 мільярдів — і він це зробить. Такою, до речі, була політика НБУ до 1993 року: Президент видавав указ про емісію, емісія йшла на закупку зерна, і через три дні ринок зривався. Коли я прийшов в НБУ, ми почали з того, що сказали: більше ми такого не робитимемо. Нацбанк повинен забезпечувати стабільність національної валюти, а не забезпечувати посівну, жнива тощо.

Тому очевидно, що про прибуток у Нацбанку не йдеться: може бути збиток або перевищення доходів над видатками. Збиток автоматично лягає на бюджет держави, бо всі витрати, які несе Національний банк (наприклад, у стабілізації валюти), є видатками загальнонаціонального характеру. Якщо ж виникає позитивна різниця між доходами й видатками, тоді діє встановлена законодавством процедура. Яка передбачає, що після встановлення результату аудиту по закінченні фінансового року чверть цієї позитивної різниці йде на рахунок стабілізації вкладів населення, а решту Рада Нацбанку направляє або в бюджет, або на інші цілі, пов’язані зі стабілізацією валютного ринку. В тому числі на закупівлю валюти.

Починаючи з 1996 року в Україні ще такого прецеденту не було, щоб Верховна Рада ухвалила рішення, за яким Національний банк в емісійному порядку посеред року повинен комусь віддати гроші — не як запозичення, не як кредит, не як викуп цінних паперів, а як «відрахування». Це грубе і неприпустиме порушення роботи Нацбанку. До речі, і Прем’єр–міністр обіцяла Міжнародному валютному фонду, що вона цією дорогою не піде. Політичне рішення парламенту, безумовно, призведе до дестабілізації гривні. Тим паче що 10 мільярдів гривень, про які говорять автори закону, — це байка, таких сум немає. Згідно з доповіддю НБУ, на кінець 2009 року очікуване перевищення доходів над видатками становить близько 700 мільйонів.