У кобзаря Василя Литвина дивовижна вдача. Навіть про похмурі моменти життя він згадує легко і з гумором. Говорить образно, ніби книжку пише. Його легко вирізнити у натовпі: біле, мов молоко, волосся, просвітлений погляд. На фестивалі «Козацька ліра», що відбувся минулого місяця у селі Стрітівка неподалік Києва, кобзар Литвин увесь час перебував у товаристві молоді. Колишні вихованці єдиної в Україні Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва, 20–літтю якої й був присвячений фестиваль, ділилися з наставником творчими і життєвими успіхами. Декого, каже, довелося пожурити — за те, що розлучилися з бандурою. Хоча ідейний натхненник і організатор створення кобзарської школи Василь Литвин знає: навчити грати на бандурі можна, але бандуристом треба народитися. Сам 69–річний кобзар не розлучається зі своєю бандурою понад півстоліття.