Першу тимошенківську «розтяжку» — «Вони відпочивають, вона — працює» я побачила в районі вулиці Шота Руставелі. Акурат біля синагоги Бродського. Це було енну кількість днів тому, коли політична реклама тільки–но вихлюпнулась на вулиці. А ще це вийшло так несподівано, що я грішним ділом подумала, ніби йдеться, власне, про синагогу. Чи то пак, про церкву як таку. Вона, мовляв, завжди «працює». Тільки неясно було, хто такі «вони», які б’ють байдики. За секунду дійшло, що вона — це Вона. Будь–яка українська жінка, як цинічно роз’яснює Томенко, а зовсім не Прем’єрка. Хай там як, а ідея стала в пригоді: я вирішила для себе, що традиційно–серпневе інтерв’ю «України молодої» з Блаженнійшим Любомиром кардиналом Гузаром, главою УГКЦ, почну з питання, як «працює» інституція, яку він представляє. Точніше, як реагує церква на вимоги та виклики світу, що змінюється щохвилинно.