Апетит приходить під час їжі, тому після першого в історії українського дзюдо «золота» світового чемпіонату, яке позавчора здобув Георгій Зантарая (разом із трьома тисячами доларів призових від організаторів), уболівальники очікували від наших спортсменів нових здобутків. Учора в Роттердамі розігрували три комплекти нагород: два серед жінок і один — між чоловіками. Але не склалося.

Про перемоги українських команд у чемпіонатах СРСР наприкінці існування імперії знає кожен уболівальник: тріумфи «Динамо» та «Дніпра» тоді обговорювала вся країна. Але зараз мало кому відомо, що Україна має не лише цих футбольних чемпіонів «пізнього» Союзу. У 1990 році жіноча команда «Нива» з Баришівки Київської області стала переможцем першого чемпіонату СРСР серед жінок, обійшовши в турнірній таблиці сильні московські колективи. Роком раніше «Нива» тріумфувала у схожому за розмахом турнірі, але то було змагання профспілкових клубів; «Нива» представляла радгосп «Баришівський».

Саме в ці дні жіноча збірна України вперше у своїй історії бере участь у фінальній частині чемпіонату Європи. Поки наші дівчата програють на полях Фінляндії, кореспондент «УМ» розшукав першопрохідців вітчизняного жіночого футболу – тих, хто кував першу перемогу на всесоюзному рівні. Про себе в «чоловічому» спорті розповідають колишні гравці баришівської «Ниви» — сестри–близнючки Тетяна Франовська та Світлана Цвілій (їхнє дівоче прізвище — Деркач).

Тетяна і Світлана, як і належить справжнім близнятам, міркують і говорять в унісон, одностайні у своїх твердженнях, тож ми вирішили не розбивати їхню розповідь на репліки, а подати цілісні відповіді на запитання.